Очевидним є те, що нормативно-правові, методологічні та організаційні передумови здійснення перепису населення взаємообумовлені й взаємозалежні, тому у цьому контексті концептуальні засади проведення першого Всеукраїнського перепису населення 2001 року слід розуміти як надзвичайно широкий спектр питань, пов’язаних не лише суто з методологією цього наймасштабнішого статистичного спостереження, але й з його законодавчим та організаційним забезпеченням, а також з подальшим опрацюванням і використанням отриманих результатів.
З метою нормативно-методологічного впорядкуванням процесу проведення такого масштабнішого статистичного спостереження, яким є перепис населення, були створенні, як того вимагає Конституція України, необхідні законодавчі передумови. Основним нормативним документом, який визначив правові, економічні та організаційні основи підготовки і проведення Всеукраїнського перепису населення, оброблення, узагальнення, поширення та використання його результатів, врегулював відносини суб'єктів перепису населення, визначив їх права, обов'язки та відповідальність, встановив гарантії держави щодо захисту конфіденційної інформації, отриманої у процесі опитування населення, став прийнятий Верховної Радою України у жовтні 2000 року Закон України “Про Всеукраїнський перепис населення”.
Необхідність прийняття спеціального Закону, поряд з існуванням базового законодавчого акту у галузі статистики – Закону України “Про державну статистику”, була обумовлена надзвичайно важливим положенням Конституції України, яке встановлює обмеження щодо можливості отримання будь-ким персоніфікованих даних про особу і має безпосереднє відношення до проблеми конфіденційності даних перепису населення. Згідно із частиною другою статті 32 Конституції України "не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини."
Ще під час підготовки законопроекту бралося до уваги те, що закон, повинен регламентувати не тільки проведення Всеукраїнського перепису населення 2001 року, але й у подальшому бути загальноприйнятним для правового забезпечення здійснення аналогічних статистичних спостережень протягом тривалого часу. При цьому передбачалося, що закон буде достатньо чутливим і гнучким до змін, які відбуваються у суспільстві, зокрема, у настановах населення до програми перепису, ставленні до використання тих чи інших методів проведення опитування, засобів оброблення та захисту даних тощо. Він також повинен враховувати такі об'єктивні фактори, як стрімкий розвиток науки і технічного прогресу, що теж, як правило, суттєво впливає на методологічне, організаційне та технічне забезпечення здійснення перепису населення. Йому має бути притаманна здатність до вдосконалення переписних процедур, яка може бути закладена як у рамках самого закону, так і реалізуватися за допомогою створення чи доопрацювання відповідної підзаконної нормативно-правової бази. Враховуючи, що саме вищевикладені підходи використовувалися на стадії підготовки законопроекту, чинний Закон України “Про Всеукраїнський перепис населення” вміщує такий механізм його застосування, який дозволяє адекватно реагувати на новації у проведенні перепису населення та опрацюванні його результатів.
Це особливо характерно для нормативно-методологічних норм статей 5-7 Закону. Стаття 5 Закону України “Про Всеукраїнський перепис населення” містить у собі програму перепису населення – перелік основних первинних (персональних) даних, збирання яких здійснюється у процесі проведення опитування населення. Умовно програма перепису населення поділяється на дві складові. Перша включає в себе майже однотипний для будь-якої країни загальновизнаний перелік запитань щодо демосоціальних характеристик респондентів (стать, вік, етнічне походження, мовні ознаки, громадянство, рівень освіти, сімейний стан, зайнятість, джерела засобів існування тощо). Друга – містить в собі "особливі" запитання, з'ясування відповідей на які ставиться за мету лише у ході проведення конкретного перепису населення. Ця складова може суттєво змінюватися від перепису до перепису. Виходячи з цього, у частині другій статті 5 зазначено, що наведений узагальнений перелік даних не є вичерпним. При цьому Законом визначено порядок внесення змін до програми перепису населення і встановлено обмеження щодо змісту можливих доповнень.
Нижче наведено програму Всеукраїнського перепису населення 2001 року:
Склад та родинні стосунки членів домогосподарства
Стать
Вік, дата і місце народження
Сімейний стан
Для жінок віком 15 років і старших вказати, чи народжувала дітей Якщо "так", вказати:
Етнічне походження Мовні ознаки
Громадянство
Освіта
Навчальний заклад, який закінчив(ла), скільки класів (курсів), в якому році Чи закінчив(ла) професійно-технічний навчальний заклад Тип навчального закладу, в якому навчаюсь
Для осіб віком до 7 років, які не відвідують школу, вказати, чи відвідують дошкільний заклад Джерела засобів існування
Зайнятість Повна назва установи, організації, підприємства, власної справи, де зайняті основною роботою, вид діяльності Заняття на основній роботі - назва Місцезнаходження роботи
Положення у занятті
Міграційна активність Вкажіть, чи проживаєте у цьому населеному пункті безперервно з народження Якщо "ні", то вкажіть рік, з якого безперервно проживаєте Вкажіть, якщо час переїзду припадає на період з 5 12.2000 до 5.12. 2001 Місце попереднього проживання (Автономна Республіка Крим, область, м.м. Київ, Севастополь, інша держава – назва) Тип населеного пункту, з якого прибув(ла):
Чи Ви є:
Житлові умови Тип житлового приміщення
Кількість зайнятих житлових кімнат
Розмір площі індивідуального будинку, частини індивідуального будинку, окремої або загальної (комунальної) квартири (кв.м)
Якщо Ви або члени Вашого домогосподарства маєте земельні ділянки сільськогосподарського призначення, вкажіть на яких правах
Яка загальна площа Ваших земельних ділянок
|
Стаття 6 Закону регламентує методи проведення перепису населення, які можуть застосовуватися тимчасовим переписним персоналом. До останніх віднесено: обхід (безпосереднє відвідування) житлових будинків та житлових приміщень в інших будівлях і заповнення тимчасовим переписним персоналом переписної документації, а також отримання письмових (усних) відповідей від респондентів. Слід підкреслити, що цією статтею передбачена можливість застосування інших, встановлених законом, методів перепису населення, зокрема, на стаціонарних переписних дільницях або через відповідні засоби зав’язку (пошта, телефон, INTERNET тощо).
Норми статті 7 Закону визначають основні методологічно-організаційні принципи проведення перепису населення, а також встановлюють процедуру розроблення, опрацювання та затвердження програми і методу перепису населення, переписного інструментарію тощо.
Виходячи з того, що загальна мета проведення перепису населення у будь-якій країні світу однакова і полягає в отриманні даних про чисельність, склад і розміщення населення, зрозуміло, що певні особливості. цього демосоціального спостереження є досить загальними для різних держав. Отже у більшості країн під час проведення національних переписів населення, зазвичай, дотримуються таких методологічно-організаційних принципів, що визначені Законом як основні для Всеукраїнського перепису населення:
Переписи населення повинні проводитися на регулярній основі і з певною періодичністю. Дотримання цієї вимоги дозволяє порівнювати дані, отримані у ході поточного перепису населення, з результатами опитувань в минулому і надавати гіпотетичні прогнози щодо можливої демографічної ситуації у майбутньому. Такий підхід спрямований на досягнення послідовності і зіставленості даних як у суто "внутрішньому" національно-історичному аспекті, так і у міжнародному. Підсумки перепису населення кожної країни набувають високої національної, регіональної та міжнародної ваги, якщо вони можуть бути порівняні з відповідними переписними даними інших держав. З огляду на це існує ще одна вимога, виконання якої розглядається як дуже бажане, – проведення переписів населення у роки, які закінчуються на "0" або близьку до нього цифру.
Для забезпечення повноти і якості даних перепис населення повинен охоплювати всіх без винятку респондентів, які підлягають опитуванню, тому він має бути загальним.
Зважаючи на те, що існує об'єктивна залежність показників чисельності населення, його складу і розміщення у регіонах і країні в цілому від часу спостереження, для забезпечення точності обліку перепис населення приурочують до конкретного заздалегідь визначеного моменту. Найчастіше – це затверджена дата перепису населення, в деяких випадках – період, що передує цій даті. Так, деякі країни проводять переписи населення станом на встановлену дату (момент перепису населення), інші – визначають конкретний період, по відношенню до якого респонденти подають відповіді на запитання програми перепису. Отримання даних від респондентів станом на єдиний встановлений момент часу забезпечує одномоментність перепису населення. До цього слід додати, що зазначене методологічне положення не означає здійснення одночасного суцільного опитування саме у вказаний момент, а лише "прив'язує" до нього відповіді опитуваних на запитання програми перепису населення, які респонденти можуть надавати і пізніше, упродовж встановленого терміну опитування.
Під час перепису фіксуються певні якісні ознаки щодо респондентів, такі як: стать, вік, рівень освіти, етнічне походження, мовні ознаки, сімейний стан тощо. Це зумовлює необхідність дотримання ще однієї дуже важливої умови, а саме забезпечення єдності програми перепису населення, а також методів його проведення і оброблення результатів. Інакше кажучи, всі опитувані повинні відповісти на одні й ті ж запитання програми перепису, і отримані відомості повинні збиратися і опрацьовуватися за однаковими правилами і процедурами.
Персоніфікованість первинних даних перепису полягає в тому, що збирання інформації про населення здійснюється шляхом безпосереднього опитування кожної фізичної особи, яка згідно з Законом підлягає перепису.
Надзвичайно важливим принципом у проведенні перепису є самовизначення респондентів щодо відповідей на запитання програми. Заповнення переписної документації здійснюється на підставі повідомлень, отриманих виключно зі слів опитуваних, без їх документального підтвердження. Такий підхід, по-перше, розв'язує проблеми, які виникають через неможливість об'єктивно віднести опитуваного до тієї чи іншої категорії населення (наприклад, за ознакою рідної мови), а по-друге, сприяє доброзичливому ставленню до спостереження, більш довірливому і відвертому спілкуванню під час опитування.
Первинні персональні дані перепису є конфіденційною інформацією, яка охороняється законом, не підлягає поширенню без згоди особи, яка подала ці дані, і використовується лише для статистичних цілей у зведеному знеособленому вигляді. Цей принцип є домінуючим у роботі з даними перепису населення. Усі особи, які відповідно до наданих їм повноважень мають доступ до конфіденційної інформації перепису населення, несуть персональну відповідальність за безумовне дотримання встановленого порядку її використання і забезпечення захисту.
З огляду на масштаби і надзвичайну складність перепису населення головним організаційним принципом його здійснення є централізоване керівництво і координація всіх робіт, пов'язаних з підготовкою і проведенням опитування, а також обробленням, узагальненням, поширенням та використанням його результатів. Визначення рішенням Кабінету Міністрів України спеціально уповноваженого органу, який відповідає за здійснення комплексу робіт з перепису населення, чіткий розподіл повноважень центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо реалізації підготовчих заходів, послідовний контроль за станом виконання всіх етапів робіт залученими виконавцями та їх підзвітність – основні передумови належної організації перепису. Централізація виконання переписних робіт забезпечує дотримання вимоги щодо єдності програми перепису населення, методів його проведення і оброблення результатів, а також сприяє ефективному використанню матеріальних, фінансових і людських ресурсів.
Процедура розроблення програми перепису, основних організаційно-методологічних положень щодо його проведення, переписного інструментарію тощо передбачає активну участь у цій роботі крім основного спеціально уповноваженого органу, який відповідає за здійснення комплексу робіт з перепису населення, інших заінтересованих урядових та неурядових структур, наукових установ, громадських організацій, засобів масової інформації і самих громадян. З метою забезпечення послідовного і контрольованого здійснення організаційних заходів спеціально уповноважений орган, на який покладена відповідальність за виконання переписних робіт, розробляє відповідний календарний план. Цей документ містить у собі перелік основних етапів робіт, визначає їх послідовність, терміни проведення і відповідальних виконавців. Більш детально про Календарні плани підготовки і проведення Всеукраїнського перепису населення, оброблення його матеріалів та поширення підсумків йтиметься далі.
Законом також визначено, що основний спеціально уповноважений орган за участю інших компетентних органів, установ та організацій розробляє методологію проведення перепису і переписний інструментарій, визначає технологію оброблення даних і програму розроблення результатів. Для перевірки підготовленого проекту програми перепису населення та основних методологічно-організаційних положень проведення опитування здійснюються пробні переписи, підсумки яких широко обговорюються за участю всіх зацікавлених сторін. За результатами цих обговорень увесь інструментарій, пов'язаний з проведенням перепису населення, обробленням, аналізом та поширенням його результатів, допрацьовується і затверджується спеціально уповноваженим органом, який відповідає за здійснення комплексу робіт з перепису.
Встановлення статтею 8 Закону повноважень органів, що залучаються на різних етапах до робіт з перепису населення, регламентує участь цих органів у розробці основних методологічних положень у тій частині, яка їх стосується, забезпечує чіткий, відповідно до компетенції, розподіл функцій між виконавцями, узгодженість дій у реалізації переписних заходів, а також надає можливість здійснювати координацію та контроль їх виконання.
Однією з найважливіших особливостей перепису населення, яка принципово відрізняє це статистичне обстеження від усіх інших, є величезна чисельність тимчасового переписного персоналу – осіб, які не працюють в органах державної статистики, а лише залучаються на заздалегідь визначений термін для проведення опитування респондентів. Головним завданням таких працівників є збирання переписних даних і передача їх статистичним органам. Під час Всеукраїнського перепису населення чисельність тимчасового переписного персоналу становила майже 230 тис. осіб. Основні засади та певні обмеження щодо залучення до робіт з перепису осіб, із яких формується тимчасовий переписний персонал, визначені статтею 9 Закону. Норми цієї статті надають змогу забезпечити підбір і ефективне використання найбільш придатних до цієї роботи контингентів громадян з тим, щоб вони якісно і своєчасно виконали поставлені перед ними завдання. Законом встановлено, що порядок оплати праці тимчасового переписного персоналу визначається Кабінетом Міністрів України. Вказане положення ставить за мету забезпечити відповідність умов оплати праці тимчасового переписного персоналу його фактичному навантаженню під час виконання робіт та існуючому соціально-економічному становищу у країні.
У зв'язку з цим, дуже важливим для успішного проведення перепису населення є також встановлення статтею 10 Закону порядку його фінансування. Фінансове забезпечення перепису є однією з визначальних передумов його якісного та своєчасного проведення. Частиною третьою цієї статті передбачено, що для виконання комплексу робіт з перепису може використовуватися технічна та матеріальна допомога, а також кошти міжнародних організацій, іноземних держав, об'єднань громадян, інших юридичних та фізичних осіб у порядку, встановленому законодавством. Враховуючи складний фінансово-економічний стан держави, усі форми донорської підтримки, органів державної статистики у ході Всеукраїнського перепису населення 2001 року відповідно до законодавчого дозволу, навіть у незначних обсягах, були дуже бажаними й корисними, оскільки зменшували фінансове напруження і відповідні витрати з Державного бюджету України. З іншого боку, наявність у законодавстві такої норми закріпила гарантії для потенційних донорів щодо ефективності використання залучених міжнародних коштів та їх спрямування на забезпечення надійності результатів перепису населення.
У статтях 11-15 Закону містяться положення, якими жорстко регламентуються так би мовити суб’єктивні аспекти переписних процедур, починаючи з підготовки опитування населення до використання його результатів. У названих статтях визначені права, обов'язки та відповідальність суб'єктів перепису населення. Встановлення Законом механізму правового врегулювання взаємовідносин між тими, хто надає інформацію, і тими, хто її збирає, опрацьовує і використовує, покликане, перш за все, сприяти усвідомленню захищеності особистих інтересів респондентами, тимчасовим переписним персоналом, користувачами даних тощо. Крім того, така регламентація повинна забезпечити відповідальне ставлення кожного із суб'єктів перепису громадян до виконуваної справи. Так, наприклад, встановлення права респондентів знати, які дані, ким і для чого збираються у ході перепису населення, як і ким вони у подальшому будуть використані, поряд з визнанням Законом обов'язковості подання респондентами відповідей на запитання програми опитування, безумовно, сприяло повноті обліку і отриманню об'єктивних результатів перепису. Особливо, якщо взяти до уваги й те, що Законом також передбачене право опитуваних вимагати від тимчасового переписного персоналу пред'явлення відповідного посвідчення та звільнення від обов'язку надавати відповіді на запитання програми перепису у разі відмови інтерв’юера пред'явити документ.
Зазначене вище право респондентів на отримання інформації стосовно змісту опитування, а також мети і засобів збирання та використання персональних даних перепису населення відповідає вимозі частини першої статті 31 Закону України “Про інформацію”. Інше встановлене Законом України “Про Всеукраїнський перепис населення” право – на ознайомлення із записами у переписних листах та іншій переписній документації, яка містить інформацію про дану особу, передбачене частиною третьою статті 32 Конституції України, частиною третьою статті 9, частиною п'ятою статті 23 та частиною другою статті 43 Закону України “Про інформацію”, частиною другою статті 19 Закону України “Про державну статистику”.
Слід зауважити, що обов'язок респондентів безоплатно подавати у встановленому порядку дані перепису населення, встановлений статтею 11 Закону України “Про Всеукраїнський перепис населення”, передбачений також частиною другою статті 18 Закону України “Про державну статистику”.
Законом про перепис встановлене право тимчасового переписного персоналу та інших працівників, які залучаються до підготовки і проведення перепису населення, оброблення, узагальнення, поширення та використання його результатів, щодо відвідування житлових будинків та житлових приміщень в інших будівлях з метою виконання покладених на них обов'язків, що відповідає частині третій статті 13 Закону України “Про державну статистику”. Обов'язок вказаних працівників щодо неухильного дотримання вимоги заборони повідомляти будь-кому, крім респондента, зміст заповненої щодо нього переписної документації, крім Закону України “Про Всеукраїнський перепис населення”, передбачений також статтями 31 і 47 Закону України “Про інформацію”, статтями 14, 17, 21 і 24 Закону України “Про державну статистику”.
Право користувачів на отримання зведених знеособлених даних перепису населення, врегульоване частиною першою статті 14 Закону "Про Всеукраїнський перепис населення", визначене також частиною першою статті 9 Закону України “Про інформацію” і частиною першою статті 19 Закону України “Про державну статистику”. Право користувачів-респондентів на вільний і безкоштовний доступ до даних перепису населення, які стосуються їх особисто, визначено частиною другою статті 14 Закону на підставі частини третьої статті 32 Конституції України, частини третьої статті 9, частини п'ятої статті 23 та частини другої статті 43 Закону України “Про інформацію”, а також частини другої статті 19 Закону України “Про державну статистику”. Встановлений Законом обов’язок користувачів переписних даних посилатися на їх джерело повністю відповідає положенням статті 19 Закону України “Про державну статистику” та передбачений статтею 44 Закону України "Про інформацію".
Відповідальність за порушення законодавства у галузі інформації встановлена Конституцією України, статтею 47 Закону України “Про інформацію”, статтею 20 Закону України “Про державну статистику” тощо. У цій площині стаття 16 Закону є визначальною для сприйняття усіма суб’єктами перепису населення поняття конфіденційності переписних даних. При цьому, як у ракурсі законодавчо проголошених гарантій щодо нерозголошення персоніфікованої інформації перепису, так і з огляду на встановлені законодавством санкції за такі правопорушення.
Згідно з конституційною вимогою щодо забезпечення захисту конфіденційної інформації про особу Закон встановлює гарантії захисту первинних (персональних) даних, отриманих від респондентів під час опитування. Так, у згаданій вище статті, зокрема, наголошується: “Первинні (персональні) та інші дані, отримані у процесі проведення Перепису населення, є конфіденційною інформацією, яка охороняється законом. Записи у переписній документації, що стосуються респондента, не підлягають поширенню без його згоди і використовуються лише для статистичних цілей у зведеному знеособленому вигляді.
Первинні (персональні) дані Перепису населення не можуть вимагатися судом, органами прокуратури, іншими органами для вивчення та використання у вигляді доказів під час розгляду цивільних та кримінальних справ”.
Вказані норми цілком узгоджуються з національним та міжнародним законодавством у галузі захисту персональних даних. Гарантії, які надаються Законом України “Про Всеукраїнський перепис населення” щодо забезпечення суворої конфіденційності даних, поданих респондентами, відповідають вимогам Конституції України, нормам законів України “Про інформацію” та “Про державну статистику”, а також положенням Основних принципів офіційної статистики в регіоні Європейської економічної комісії ООН, Конвенції Ради Європи "Про захист (прав) фізичних осіб у зв'язку із автоматизованою обробкою персональних даних" (1981 р.) та Директиви 95/46/ ЄС Європейського Парламенту та Ради ЄС "Про захист (прав) фізичних осіб у зв'язку із автоматизованою обробкою персональних даних та про вільну передачу таких даних" (1995 р.). Крім того, такий підхід є основоположним у налагоджені відкритого і конструктивного співробітництва між суб'єктами перепису населення. Він сприяє, як вже зазначалося, більш довірливому і відвертому спілкуванню респондентів з обліковцями під час опитування, що, в свою чергу, покращує отримані результати.
В умовах функціонування ринкової економіки, статистична інформація є товаром, і на неї існує чималий попит, тому вона повинна щонайкраще задовольняти потреби користувачів і враховувати їх вимоги. Виходячи з цього, статті 17 та 18 Закону встановлюють порядок поширення результатів перепису населення і забезпечення користувачів необхідною зведеною, знеособленою інформацією. Формування результатів перепису населення, глибина їх розроблення і форми надання даних значною мірою зумовлюється такими чинниками, як заздалегідь визначений перелік запитань у програмі перепису населення та потреби користувачів в тому чи іншому угрупуванні даних за тими чи іншими ознаками з тією чи іншою деталізацією. Поряд з цим, слід вказати ще на один надзвичайно впливовий фактор – необхідність забезпечення зіставлюваності підсумкової інформації переписів населення як у національно-історичному аспекті, так і у розрізі міжнародних порівнянь, з тим, щоб національні переписні даних можна було використовувати для розроблення регіональних і міжнародних програм з проблем народонаселення.
Створення правового поля для проведення Всеукраїнського перепису населення не обмежувалося прийняттям спеціального законодавчого акту. Необхідні зміни були внесені також до Кодексу України про адміністративні правопорушення. Стаття 1863 “Порушення порядку подання або використання даних державних статистичних спостережень” Кодексу України про адміністративні правопорушення зазнала суттєвих змін. Так, у частині першій цієї статті, до встановленого переліку порушень порядку подання даних державних статистичних спостережень, які тягнуть за собою накладання адміністративних штрафів, було додатково включено такі правопорушення, як подання даних не в повному обсязі і не за формою, передбаченою звітно-статистичною документацією.
Санкції, передбачені за порушення порядку подавання відомостей державних статистичних спостережень, також зазнали доповнень у частині встановлення категорій осіб, на яких поширюється їх застосування, та розмірів адміністративних штрафів. Зазначеною нормою статті 1863 за правопорушення, що вказані у частині першій, передбачено накладення штрафу на громадян, (тобто на респондентів-фізичних осіб, які підлягають державним статистичним спостереженням), від трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Зміни були внесені також і в частину другу статті 1863, яка встановлює санкції за правопорушення, вказані у частині першій цієї статті, що вчинені повторно протягом року після накладання адміністративного стягнення. Ще стаття 1863 Кодексу була доповнена частиною третьою, яка встановлює перелік правопорушень, пов'язаних з використанням даних державних статистичних спостережень, а також передбачає адміністративні санкції за вчинення таких дій.
Внесення перелічених вище доповнень до статті 1863 Кодексу України про адміністративні правопорушення забезпечило встановлення правового балансу відповідальності між суб'єктами, які беруть участь у здійсненні державної статистичної діяльності, в тому числі в проведенні перепису населення і використанні його результатів. В оновленій редакції цієї статті, адміністративна відповідальність за допущені правопорушення встановлена не тільки для респондентів, але й для працівників органів державної статистики та тимчасових працівників, які залучаються до проведення статистичних спостережень (тобто і для тимчасового переписного персоналу), а також для користувачів даних. При цьому коло респондентів, на яких поширюється дія цієї статті, у порівнянні з попередньою редакцією було розширене, а встановлений розмір адміністративних штрафів за вчинені правопорушення – збільшений.
Слід зазначити, що роботи, пов’язані з проведенням Всеукраїнського перепису населення, регламентувалися також низкою нормативно-правових актів Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади. У їх числі:
Указ Президента України:
Постанови Верховної Ради України:
Постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України:
Накази Держкомстату України:
Накази Міністерства праці та соціальної політики України:
Місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування також були прийняті рішення щодо належної підготовки та проведення першого національного перепису населення у кожному з регіонів.
Згідно із вказаними документами відповідальність за підготовку і проведення Всеукраїнського перепису населення, оброблення і поширення його результатів була покладена на Держкомстат України та його територіальні органи. Цими актами було також визначено строки проведення й відповідальних виконавців усіх переписних робіт. Вказано конкретні завдання щодо реалізації центральними і місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування повноважень, наданих їм Законом України "Про Всеукраїнський перепис населення". Встановлено термін проведення Всеукраїнського перепису населення та визначено основні організаційні заходи щодо його здійснення. Затверджено Положення про Міжвідомчу комісію сприяння проведенню Всеукраїнського перепису населення й визначені склади відповідних комісій на всіх рівнях адміністративно-територіально устрою країни. Визначено механізм підбору і затвердження тимчасового переписного персоналу, встановлено порядок його залучення до робіт з перепису населення та умови оплати праці. Рекомендовано органам місцевого самоврядування всіх рівнів тимчасово, у зв'язку з проведенням Всеукраїнського перепису населення, на період з 1 липня 2001 року до 1 липня 2002 року, утриматися від прийняття рішень з питань адміністративно-територіального устрою та перейменування вулиць, провулків, проспектів, площ тощо. Передбачено виділення додаткових асигнувань для виконання робіт, пов'язаних з підготовкою та проведенням перепису населення, а також обробленням його результатів.