4.6.2. Сімейний склад населення

Зміни сімейного складу населення відбуваються під дією загального розвитку суспільства, який зумовлює структурно-функціональну трансформацію сім’ї; вони коригуються також конкретними соціально-економічними обстанвинами. У міжпереписний період 1989-2001 рр. загальні закономірності формування сімейного складу населення України зазнавали деформуючого впливу кризового соціуму перехідного періоду та проявів демографічної кризи. Сімейний склад населення є наслідком та інтегральною оцінкою взаємодії демографічних процесів та соціально-економічної обстановки. Окрім шлюбності та розлученості на формуванні сімейного складу населення позначаються насамперед народжуваність та роздрібнення сімей внаслідок відокремлення дорослих дітей від батьків, особливо після одруження.

До загальних довгострокових особливостей об’єктивного “механізму” формування сімейного складу населення в Україні відносяться: поширені орієнтації на роздрібнення сімей і як наслідок, переважання простих (нуклеарних) сімей; посилення регулювання кількості і термінів народження дітей в сім’ях, розповсюдження малодітності та надмірної однодітності; стійка тенденція формування підвищеної частки неповних сімей, які складаються з матері і дітей (частіше, ніж батька і дітей), внаслідок підвищеної розлученості і безшлюбного материнства; підвищене варіювання частки молодих сімей та розповсюдження різних форм шлюбно-сімейних стосунків, заснованих на консенсуальних (юридично неформальних) шлюбах; значна і стійка частка сімей (порівняно з високоурбанізованими країнами світу), у складі яких перебувають один із батьків подружжя або інші родичі (як наслідок міцних родинних стосунків, властивих ментальності українського народу); поширення безшлюбної самотності та підвищення частки одинаків не лише у старшому, але і в молодшому шлюбному віці (як наслідок матеріальної невлаштованості, особливо відсутності житла тощо, підвищеної смертності у середньому і старшому віці, трудової міграції). У цілому демографічний потенціал сімей та сімейного складу населення у 90-і роки перехідного періоду значною мірою визначався їх трудовим потенціалом, роль якого суттєво підсилилась, особливо на селі. З огляду на переважання в Україні простих сімей домогосподарство і сім’я тут, як правило, збігаються за складом.

Величина сімейних домогосподарств

Це – сукупність осіб, які перебувають у родинних чи свояцьких стосунках, спільно проживають та ведуть господарство, а також мають спільний бюджет. Під час проведення перепису населення 2001 р. в Україні вперше одиницею спостереження було домогосподарство, а не сім’я, як у попередні роки. Розмір сімейних домогосподарств (ДГ) характеризується показниками розподілу за кількістю осіб та середньої їх чисельності. Ці показники узагальнюють зміни сімейного складу населення та дозволяють отримати їх інтегральну оцінку. За міжпереписний період зменшилась загальна чисельність сімейних домогосподарств: від 14,1 млн. у 1989 р. до 13,5 у 2001 р.; відповідно у містах – від 9,4 млн. до 9,2; в селах – від 4,7 млн. до 4,31. Вищі темпи зменшення загальної кількості сімей спостерігались в селах – на 8,5% порівняно з 1,9% у містах (табл.4.6.9). В той же час у міських поселеннях та сільській місцевості збільшилась кількість домогосподарств одинаків – від 3,1 до 4,7 млн. за відповідні роки. Така ситуація зумовлена демографічною кризою, а саме: зменшенням загальної чисельності населення; стагнацією процесів формування сімей (різке зниження шлюбності і народжуваності); посиленими орієнтаціями на розірвання шлюбів, особливо серед населення зайнятого у так званій “тіньовій” економіці, а також серед малозабезпечених верств з метою отримання пільг соціального захисту тощо. В умовах низького рівня життя збільшенню кількості одинаків сприяють відокремлення від сім’ї повнолітніх навіть неодружених дітей та трудова їх міграція (міжрегіональна та за межі країни) з метою заробітку, організації бізнесу, навчання та у пошуках кращого життя тощо. Крім того, на формуванні контингентів шлюбної молоді в селах негативно позначається постаріння вікової структури населення тощо.

Таблиця 4.6.9. Розподіл сімейних домогосподарств за величиною в Україні у 1989 і 2001 рр., % (за даними переписів населення)

 

Міські поселення та сільська місцевість У тому числі
Міські поселення Сільська місцевість

1989

2001

2001 у % до 1989

1989

2001

2001 у % до 1989

1989

2001

2001 у % до 1989

Домогосподарства з однієї особи (тис)*

3133,9

4721,2

150,6

1946,7

3254,0

167,2

1187,2

1467,2

123,6

Всі сімейні домогосподарства (тис)**

14057,5

13479,3

95,9

9397,0

9217,1

98,1

4660,5

4262,2

91,5

У тому числі частка домогосподарств у %, які складаються з (кількості осіб):  

2

35,1

35,8

102,0

32,6

35,9

110,1

40,2

35,7

88,8

3

27,1

29,7

109,6

29,6

32,6

110,1

22,0

23,4

106,4

4

24,1

21,4

88,8

26,1

21,5

82,4

20,1

21,3

106,0

5

8,6

8,2

95,3

7,8

6,8

87,2

10,2

11,2

109,8

6 і більше

5,1

4,9

96,1

3,9

3,2

82,1

7,5

8,4

112,0

Джерело: Розраховано за даними Держкомстату України – Сім’я в Україні (за даними перепису населення 1989 року). – К.: Мін. статистики України, 1991. – С.245.

Розподіл індивідуальних господарств України. За даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року. – К.: Держкомстат України, 2003. – С.11.

* За даними 1989 р. наведено одинаків, які дещо неспівставні з поняттям “домогосподарства з 1 особи”.

**До складу домогосподарств з 2-х і більше осіб входять сімейні і несімейні домогосподарства, частка останніх незначна, тому розробка матеріалів перепису населення 2001 р. не виділяє їх в окрему групу.

У міжпереписний період 1989-2001 рр. небажані деформації спостерігались у розподілі сімейних домогосподарств за кількістю осіб. А саме: у містах – значне збільшення їх частки з 2-х – 3-х осіб (на 10,1%) та зменшення часток з 4-х осіб і більше (в межах 12,8 – 17,9%); в селах – прогресивна тенденція збільшення часток з 3-х і більше осіб (на 6 – 12,0%) та зменшення часток з 2-х осіб (на 11,2%), несприятливе з точки зору омолодження сімейного складу сільського населення. Збільшення кількості сімейних ДГ, які складаються з однієї особи, в селах також було меншим порівняно з містами (табл.4.6.9).

Оскільки у сімейному складі населення України переважають прості (нуклеарні) сім’ї, їх розподіл за кількістю членів визначається переважно наявністю чи відсутністю дітей та їх кількістю. Ситуація станом на 2001 р. засвідчує посилення тенденцій збільшення частки шлюбних пар без дітей, з однією дитиною та нереалізовані бажані орієнтації на дводітну сім’ю, особливо у містах2. В той же час в селах збільшилась частка сімей з дітьми (з 3-х осіб і більше) та складних сімей-домогосподарств із 2-х і більше шлюбних пар (6 осіб і більше): тут відповідно зменшилась частка подружніх пар без дітей, як наслідок відносно малої частки шлюбної молоді порівняно з містами, так і менш поширеного відкладання народження дітей. Отже, в контексті функціонування шлюбно-сімейної структури населення як бази для його відтворення, в селах спостерігались більш прогресивні зрушення, незважаючи на прояви демографічної кризи. Позначилось і дія посилення ролі сімейної виробничої кооперації як провідного чинника матеріального забезпечення сільських жителів.

Внаслідок регіональних особливостей щодо структурних змін у формуванні сімейного складу населення відбулось посилення диференціації середньої величини сім’ї у розрізі місто-село; у 2001 р. вона була найвищою за весь період після 1959 р. Це сталося за рахунок зменшення середньої величини сім’ї у містах до найнижчого за згадуваний період рівня; в той же час в селах вона стала збільшуватись. У міжпереписний період 1989-2001 рр. середня величина сім’ї по Україні у цілому залишилась без змін і на низькому рівні – 3,2 особи, у міських поселеннях вона зменшилась від 3,2 особи у 1989 р. до 3,1 у 2001 р., у сільській місцевості збільшилась від 3,3 особи до 3,4 (табл.4.6.10). Середня величина домогосподарств, включаючи ДГ з однієї особи, у сільських жителів теж була вищою – 2,8 особи порівняно з міськими – 2,6 особи; для всіх жителів України – 2,6 особи.

Таблиця 4.6.10. Середня величина сімейних домогосподарств в Україні за даними переписів населення 1959, 1970, 1979, 1989, 2001 рр., осіб

   Середня кількість осіб, які проживають спільно
1959 1970 1979 1989 2001 2001 у % до 1989
без домогосподарств з 1 особи включаючи домогосподарства з 1 особи

Міські поселення та сільська місцевість

3,5

3,4

3,3

3,2

3,2

2,6

100,0

У тому числі:  

Міські поселення

3,4

3,3

3,2

3,2

3,1

2,6

96,9

Сільська місцевість

3,7

3,6

3,3

3,3

3,4

2,8

103,0

Село у % до міста

108,8

109,1

103,1

103,1

109,7

107,7

Х

Джерело: За матеріалами розробки переписів населення в системі органів державної статистики.

Отже, в Україні переважають прості малочисельні домогосподарства; на показниках їх середньої величини позначається насамперед частка одинаків, яких у містах (де зосереджені навчальні заклади) більше, а також кількість дітей в сім’ях. Проте в селах більша частка домогосподарств, які складаються з трьох поколінь, об’єднаних спорідненістю чи свояцтвом. Зведене практично до мінімуму значення середньої величини сімейних домогосподарств є насамперед наслідком високих темпів нуклеаризації сімей в Україні, починаючи з 60-х років. У кризовому соціумі перехідного періоду 90-х років ця тенденція була не новою, а лише продовженням і посиленням поширеності однодітності та бездітності.

Регіональні особливості розподілу сімейних домогосподарств за величиною

Цей розподіл є визначальною характеристикою територіальної диференціації сімейного складу населення у цілому. Регіони України відмінні за природними умовами, рівнем та історичними особливостями соціально-економічного розвитку, за галузевою спеціалізацією промислового виробництва, а також устоями життя, традиціями тощо. Особливо це стосується західного, східного та південного регіонів. Регіональна специфіка сімейного складу населення формується під впливом посиленого реагування шлюбно-сімейних процесів на конкретні соціально-економічні обставини. Порівняльний аналіз даних переписів населення 1989 і 2001 рр. дозволяє з’ясувати міжобласні прояви цієї залежності в екстремальних умовах 90-х років. Дані табл. 4.6.11 - 4.6.13 виявляють загальну тенденцію змін показників складу сімейних домогосподарств за кількістю осіб та за середньою їх величиною майже у всіх областях України, у їх географії та міжобласному розгляді міського і сільського населення.

Згідно з даними табл.4.6.11 особливо значних деструктивних змін, як проявів демографічної кризи, зазнав сімейний склад населення індустріальних областей. У цих областях переважають домогосподарства з 2-3-х осіб, частка яких у міжпереписний період 1989-2001 рр. зросла. Позначились особливості статево-вікового складу населення цих регіонів, які формуються під впливом специфіки їх економіки та структури трудової зайнятості працездатних контингентів. В промислових і культурних центрах порівняно висока частка молоді, яка навчається, імігрувала у пошуках роботи тощо. Отже, тут кращі умови для добору шлюбної пари та, незважаючи на матеріальні труднощі, у цілому більша частка молодих сімей і шлюбних пар. Проте у цих областях переважає однодітність. В той же час у західних областях та у регіонах аграрного спрямування економіки більша частка домогосподарств з 4-6 і більше осіб. Позначається специфіка господарчого і шлюбно-сімейного укладів життя, згідно з якими у згаданих регіонах менша частка бездітних і однодітних сімей, а батьки старшого віку частіше проживають у сім’ях дітей. Сенс життя тут більшою мірою вбачають у вихованні дітей. Такі шлюбно-сімейні та життєві орієнтації відповідають не лише особистим, а й суспільним інтересам, оскільки діти – це головне багатство країни.

Таблиця 4.6.11. Розподіл сімейних домогосподарств за величиною в Україні, міські поселення та сільська місцевість разом, 1989,2001 рр., % (за даними переписів населення)

Області

 

Домогосподарства з однієї особи (тис.) Всі сімейні домогосподарства (тис.) У тому числі частка домогосподарств у % які складаються з (кількість осіб)
2 3 4 5 6 і більше

1989

2001

2001 у % до 1989

1989

2001

2001 у % до 1989

1989

2001

1989

2001

1989

2001

1989

2001

1989

2001

Україна

3133,9

4721,2

150,6

14057,5

13479,3

95,9

35,1

35,8

27,1

29,7

24,1

21,4

8,6

8,2

5,1

4,9

АР Крим

126,6

191,9

150,9

676,0

569,0

84,2

35,1

35,9

28,8

29,8

24,4

21,3

7,9

8,4

3,8

4,6

Вінницька

152,0

198,0

130,3

528,2

489,8

92,7

40,7

37,4

25,3

28,0

22,1

21,6

7,9

8,5

4,0

4,5

Волинська

41,4

78,8

190,3

270,7

271,1

100,1

31,0

28,5

22,9

24,6

24,0

24,3

11,9

12,4

10,2

10,2

Дніпропетровська

253,2

382,9

151,2

1095,9

1043,7

95,2

36,0

39,5

29,0

32,2

24,3

19,9

7,3

5,8

3,4

2,6

Донецька

299,2

482,7

161,3

15,5,5

1412,8

93,8

36,6

38,7

28,0

31,8

23,8

20,4

7,7

6,4

3,9

2,7

Житомирська

130,8

143,1

109,4

422,0

387,4

91,8

38,0

37,3

25,4

28,1

23,3

21,9

8,6

8,2

4,7

4,5

Закарпатська

39,9

59,1

148,2

305,8

307,7

100,6

22,5

22,0

23,3

23,1

26,7

25,6

14,5

15,4

13,0

13,9

Запорізька

121,5

191,4

157,5

580,3

564,4

97,3

35,2

38,5

28,2

32,0

24,6

20,2

8,0

6,4

4,0

2,9

Івано-Франківська

63,2

110,5

174,8

357,8

355,9

99,5

28,9

27,5

23,8

24,0

24,9

24,5

12,3

13,2

10,1

10,8

Київська

165,8

174,7

105,4

526,1

506,2

96,2

35,8

35,1

25,9

28,8

25,2

23,3

8,5

8,3

4,6

4,5

Кіровоградська

102,7

127,7

124,3

351,6

331,7

94,3

41,4

41,7

26,5

30,6

22,5

19,5

6,7

5,7

2,9

2,5

Луганська

192,4

272,8

141,8

813,0

745,6

91,7

37,2

40,0

28,2

31,8

23,6

19,6

7,4

6,1

3,6

2,5

Львівська

97,8

192,7

197,0

667,6

652,0

97,7

27,0

26,5

24,2

24,7

25,4

24,4

12,1

12,8

11,3

11,6

Миколаївська

57,1

111,1

194,6

374,0

364,8

97,5

35,3

36,6

28,0

31,3

24,7

21,4

8,0

7,2

4,0

3,5

Одеська

194,6

223,2

114,6

715,3

679,1

94,9

34,7

34,9

27,6

29,6

23,8

21,1

8,8

9,5

5,1

4,9

Полтавська

125,7

184,8

147,0

488,4

467,0

95,6

39,3

39,5

26,9

30,9

22,4

19,9

7,6

6,6

3,8

3,1

Рівненська

65,7

91,3

139,0

295,6

299,0

101,2

30,4

28,2

23,5

25,1

24,8

24,5

11,6

12,1

9,7

10,1

Сумська

101,3

133,2

131,5

395,3

370,8

93,8

38,0

37,3

26,4

30,7

22,7

20,2

8,3

7,7

4,6

3,7

Тернопільська

49,4

94,9

192,1

294,1

282,5

96,1

31,4

27,5

23,0

23,2

23,1

23,1

12,0

13,8

10,5

12,4

Харківська

162,5

324,5

199,7

866,5

821,2

94,8

35,0

37,6

28,5

31,7

24,1

20,4

8,1

7,0

4,3

3,3

Херсонська

80,3

99,3

123,7

340,8

334,3

98,1

33,4

35,2

27,4

30,7

25,3

21,9

9,0

8,1

4,9

4,1

Хмельницька

51,1

136,7

267,5

409,3

387,8

94,7

36,8

34,5

25,2

27,7

23,0

21,7

9,2

9,8

5,8

6,3

Черкаська

107,7

159,4

148,0

429,7

403,9

94,0

40,7

40,4

26,2

29,6

22,9

20,4

7,0

6,6

3,2

3,0

Чернівецька

56,1

79,0

140,8

244,4

238,7

97,7

31,6

29,8

25,0

26,5

23,6

23,2

11,5

11,8

8,3

8,7

Чернігівська

121,5

149,6

123,0

397,1

353,6

89,0

41,5

41,3

25,5

29,4

21,5

19,4

7,5

6,7

4,0

3,2

м.Київ (міськрада)

174,4

288,2

165,3

706,5

727,8

103,0

30,4

34,6

32,7

34,0

27,5

22,4

6,5

6,2

2,9

2,8

м.Севастополь (міськрада)

39,7

111,4

39,6

33,6

19,2

5,4

….

2,2

Джерело: Розраховано за даними: Сім’я в Україні (за даними перепису населення 1989 року). – К.: Мінстатистики України. – С.224-261; Розподіл індивідуальних домогосподарств за розміром по регіонах України. За даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року. – К.: Деркомстат України, 2003. – С.11-170.

Примітка. Одиницею обліку у переписі населення 1989 р. була сім’я (до критеріїв її визначення входили і характеристики домогосподарства), у 2001 р. – домогосподарство, у т.ч. сімейне.

Максимальна частка домогосподарств з 2-х осіб була у Кіровоградській області (41,7%), мінімальна – у Закарпатській (22,5%). У 12 областях вона перевищувала середній рівень для країни у цілому (35,8%). Лише у 8 областях західного регіону частка сімейних домогосподарств з 6 і більше осіб була вищою від її середнього значення в Україні (4,9%). Максимум таких господарств спостерігався у Закарпатській області (13,9%), мінімум – на території Севастопольської міськради (2,2%), у Кіровоградській і Луганській областях (2,5%), (табл.4.6.11).

Таблиця 4.6.12. Середня величина сім’ї в Україні, міські поселення та сільська місцевість, за даними переписів населення 1959, 1970, 1979, 1989, 2001 рр., осіб

Області

 

Середня кількість членів сім’ї, які проживають спільно
1959

 

1970

 

1979

 

1989

 

2001

 

2001 – у тому числі:

міста

села

Україна

3,5

3,4

3,3

3,2

3,2

3,1

3,4

АР Крим*

3,4

3,4

3,2

3,2

3,2

3,1

3,4

Вінницька

3,5

3,4

3,1

3,1

3,2

3,2

3,2

Волинська

3,9

3,8

3,6

3,5

3,6

3,4

3,8

Дніпропетровська

3,4

3,3

3,2

3,1

3,0

3,0

3,1

Донецька

3,5

3,4

3,2

3,2

3,0

3,0

3,1

Житомирська

3,7

3,5

3,3

3,2

3,2

3,1

3,2

Закарпатська

4,0

4,0

3,7

3,8

3,9

3,5

4,1

Запорізька

3,5

3,4

3,2

3,2

3,0

3,0

3,1

Івано-Франківська

3,7

3,7

3,6

3,6

3,6

3,4

3,8

Київська

3,5

3,4

3,3

3,2

3,2

3,2

3,2

Кіровоградська

3,3

3,2

3,1

3,0

3,0

3,0

3,0

Луганська

3,5

3,4

3,1

3,1

3,0

3,0

3,1

Львівська

3,8

3,8

3,6

3,6

3,7

3,4

4,0

Миколаївська

3,5

3,3

3,2

3,2

3,1

3,1

3,2

Одеська

3,5

3,4

3,2

3,2

3,2

3,2

3,4

Полтавська

3,3

3,3

3,1

3,1

3,0

3,0

3,1

Рівненська

3,9

3,9

3,6

3,5

3,6

3,4

3,8

Сумська

3,6

3,5

3,2

3,2

3,1

3,1

3,1

Тернопільська

3,7

3,7

3,5

3,5

3,7

3,5

3,8

Харківська

3,4

3,3

3,2

3,2

3,1

3,1

3,2

Херсонська

3,6

3,5

3,3

3,3

3,2

3,1

3,3

Хмельницька

3,7

3,6

3,3

3,2

3,3

3,2

3,3

Черкаська

3,4

3,3

3,1

3,1

3,0

3,0

3,0

Чернівецька

3,5

3,5

3,4

3,5

3,5

3,3

3,6

Чернігівська

3,6

3,4

3,2

3,1

3,0

3,1

3,0

м.Київ

3,3

3,3

3,2

3,2

3,1

3,1

-

м.Севастополь (міськрада)

3,1

3,0

3,0

3,3

Джерело: Табл.4.6.124.6.13 складено за даними Держкомстату України. Итоги Всесоюзной переписи населения 1959 года. Украинская ССР. Центральное статистическоре управление при Совете Министров СССР. – С.: Госстатиздат ЦСУ СССР, 1963. – С.200-203; Итоги Всесоюзной переписи населения 1970 года. – Т. 7. – Миграция населения, число и состав семей в СССР, союзных и автономных республика, краях и областях. ЦСУ при Совете Министров СССР. – М.: Статистика, 1974. – С.218-223; Сім’я в Україні / За даними перепису населення 1989 року. – К.: Мінстатистики України, 1993. – С.226-243; Розподіл індивідуальних домогосподарств за розміром по регіонах України. За даними Всеукраїнського перепису населення 2001. – К.: Державний комітет статистики України, 2003. – 170 с.

Примітка: За даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року наведена середня величина домогосподарств з двох осіб і більше, оскільки одиницею обліку під час перепису була не сім’я, а домогосподарство.

*1959р, 1970р., 1979р, 1989 р. – включаючи територію Севастопольської міськради. За ці ж роки по Севастопольській міськраді – лише м. Севастополь.

Про посилення регіональних відмінностей у сімейному складі населення України та про зміну його географії свідчать і показники середньої величини сім’ї, в яких інтегрується сукупна дія чинників. Згідно з даними табл. 4.6.12 4.6.13 лише у 5 областях України середня величина сім’ї була однаковою у міських поселеннях і сільській місцевості; у решти – вона була вищою в селах. Така ситуація також засвідчує посилення регіональної диференціації сімейного складу населення у розрізі місто-село. У міських поселеннях лише 5 областей, переважно західних та південних, а також у АР Крим середня величина сім’ї у міжпереписний період 1989-2001 рр. лишилась без змін, у решти – зменшилась. В той же час у сільській місцевості переважної більшості областей цей показник підвищувався, порівняно високими темпами у західних областях; у сільських жителів лише 5 областей, він не змінився (табл. 4.6.13).

Міру змін у міжобласній диференціації показників сімейного складу населення дозволяють з’ясувати зіставлення екстремальних (максимальних і мінімальних) їх значень. За даними Всеукраїнського перепису населення 2001 р. максимальне значення середньої величини сім’ї спостерігалось у Закарпатській області: у всіх її поселеннях – 3,9 осіб; у міських 3,5 осіб; у сільській місцевості – 4,1 осіб. Міжобласні порівняння засвідчують, що у міських і сільських поселеннях середня величина сім’ї зменшилась до мінімального значення – 3,0 осіб. Цей мінімум спостерігався: по всіх поселеннях – переважно в індустріальних областях та у Полтавській, Черкаській і Чернігівській областях; у міських поселеннях індустріальних областей; у сільській місцевості місцевості Кіровоградської, Черкаської та Чернігівської областей (табл. 4.6.13).

Таблиця 4.6.13. Середня величина сім’ї в областях України, за даними переписів населення 1989, 2001 рр., осіб

Області

 

Середня кількість членів сім’ї, які проживають спільно
Міські поселення та сільська місцевість Міські поселення Сільська місцевість

1989

2001

2001 у % до 1989

1989

2001

2001 у % до 1989

1989

2001

2001 у % до 1989

Україна

3,2

3,2

100,0

3,2

3,1

96,9

3,3

3,4

103,0

АР Крим*

3,2

3,2

100,0

3,1

3,1

100,0

3,3

3,4

103,0

Вінницька

3,1

3,2

103,2

3,2

3,2

100,0

3,0

3,2

106,7

Волинська

3,5

3,6

102,9

3,5

3,4

97,1

3,6

3,8

105,6

Дніпропетровська

3,1

3,0

96,8

3,2

3,0

93,8

3,1

3,1

100,0

Донецька

3,2

3,0

93,8

3,2

3,0

93,8

3,1

3,1

100,0

Житомирська

3,2

3,2

100,0

3,3

3,1

93,9

3,1

3,2

103,2

Закарпатська

3,8

3,9

102,6

3,6

3,5

97,2

4,0

4,1

102,5

Запорізька

3,2

3,0

93,8

3,2

3,0

93,8

3,1

3,1

100,0

Івано-Франківська

3,6

3,6

100,0

3,4

3,4

100,0

3,7

3,8

102,7

Київська

3,2

3,2

100,0

3,3

3,2

97,0

3,1

3,2

103,2

Кіровоградська

3,0

3,0

100,0

3,1

3,0

96,8

2,9

3,0

103,4

Луганська

3,1

3,0

96,8

3,1

3,0

96,8

3,1

3,1

100,0

Львівська

3,6

3,7

102,8

3,5

3,4

95,4

3,9

4,0

102,6

Миколаївська

3,2

3,1

96,9

3,2

3,1

96,9

3,1

3,2

103,2

Одеська

3,2

3,2

100,0

3,2

3,2

100,0

3,3

3,4

103,0

Полтавська

3,1

3,0

96,8

3,2

3,0

93,8

3,0

3,1

103,3

Рівненська

3,5

3,6

102,9

3,4

3,4

100,0

3,6

3,8

105,6

Сумська

3,2

3,1

96,9

3,2

3,1

96,9

3,1

3,1

100,0

Тернопільська

3,5

3,7

105,7

3,5

3,5

100,0

3,6

3,8

105,6

Харківська

3,2

3,1

96,9

3,2

3,1

96,9

3,1

3,2

103,2

Херсонська

3,3

3,2

97,0

3,3

3,1

93,9

3,3

3,3

100,0

Хмельницька

3,2

3,3

103,1

3,3

3,2

97,0

3,2

3,3

103,1

Черкаська

3,1

3,0

96,8

3,2

3,0

93,8

3,0

3,0

100,0

Чернівецька

3,5

3,5

100,0

3,4

3,3

97,1

3,5

3,6

102,9

Чернігівська

3,1

3,0

96,8

3,2

3,1

96,9

2,9

3,0

103,4

м.Київ

3,2

3,1

96,9

3,2

3,1

96,9

-

-

-

м.Севастополь* (міськрада)

3,0

3,0

3,3

* за 1989 р. включаючи територію Севастопольської міськради

Особливістю міжпереписного періоду 1989-2001 рр. є та обставина, що до регіонів з мінімальним значенням середньої величини сім’ї стали відноситись не лише області з відносно високим постарінням вікової структури населення, але й індустріальні високоурбанізовані області з високою частиною населення молодшого шлюбоспроможного віку. Низький рівень життя та відсутність умов для належного відтворення власного життя і робочої сили не сприяють реалізації шлюбно-сімейних, зокрема дітородних, орієнтацій. Така ситуація негативно позначається на формуванні сімейного складу населення, особливо згаданих областей, та знижує його демографічний відтворювальний потенціал. Проблеми відновлення сімейного складу населення у високоурбанізованих областях тим більше звертають на себе увагу, оскільки в них проживає переважна більшість міського населення України. Негативно позначилась на шлюбно-сімейних процесах також дія екологічних чинників, пов’язаних з аварією на ЧАЕС та іншими природними катаклізмами. На зміни сімейного складу регіонів вплинуло переселення сімей, зниження їх дітородної активності (у тому числі і внаслідок безпліддя) і т.ін.3.

Таким чином, міжобласний порівняльний аналіз показників величини сімейних домогосподарств виявив суттєві зміни у географії сімейного складу населення. В результаті сукупної дії несприятливих соціально-економічних і демографічних чинників у міжпереписний період 1989-2001 рр. в усіх областях України значно зменшилась загальна кількість сімей (табл. 4.6.11). Така ситуація погіршує демографічні передумови протидії демографічній кризі; вона потребує втручання у контексті зменшення гостроти її демографічних проявів у шлюбно-сімейному складі населення України.

Демографічні типи сімейних домогосподарств

Вони визначаються поколінним складом сімей за ознаками спорідненості та свояцтва, зумовленого шлюбом. Розподіл населення за демографічними типами сімей, домогосподарств є наслідком змін згадуваного їх складу на послідовних стадіях повного життєвого циклу сім’ї, починаючи від взяття шлюбу. Для України, як і більшості високоурбанізованих країн світу, властиві загальні тенденції роздрібнення (нуклеарізації) сімей; вони характеризуються відокремленням дорослих чи одружених дітей від батьків, а також розлученням, овдовінням і т.ін. Переважання чисельності міського населення, широке залучення жінок до професійної зайнятості, підвищена розлученість зумовили в Україні ще у доперехідний період занадто поширені бездітність та однодітність, безшлюбне материнство, загальні орієнтації молодих подружжів на відокремлення від батьків. Отже,- посилення тенденції роздрібнення сімей, внаслідок якої в Україні переважають прості однодітні сім’ї; проте зберігаються традиції проживання одного з самотніх батьків у сім’ї дітей – частіше в селах і в західних областях.

У перехідний період 90-х років шлюбний склад населення та процеси його формування зазнали значних деформацій як проявів демографічної кризи. У контексті змін демографічної типології сімейних домогосподарств до головних наслідків кризового прояву відносяться: на загальному фоні зменшення чисельності сімей та її приросту за рахунок молодих подружніх пар – збільшення частки простих бездітних і однодітних сімей та значне зменшення частки простих сімей з 2 і більше дітьми; тенденція до збільшення частки неповних сімей (безшлюбної пари); збільшення частки складних, трипоколінних сімей у сільській місцевості та західних областях України та її зменшення у містах; зростання контингентів дітей-сиріт та частки сімей без батьків (як наслідок підвищеної смертності і соціального сирітства – відмови батьків від дітей); збільшення частки одинаків та поширеність безшлюбної самотності, особливо жінок середньогоі старшого віку тощо.

Поширеність простих сімей

До них відносяться сімейні домогосподарства, які складаються з однієї шлюбної пари з дітьми чи без дітей. Це найпоширеніші в Україні сім’ї, частка яких досягла у доперехідний період близько 2/3 (1989 р.) у загальній чисельності сімей при незначній диференціації у співставленні: міські поселення – сільська місцевість (табл. 4.6.14). Проте при відносній стійкості частки простих сімей щодо динамічних порівнянь за 70-80-і роки вона відзначається помітною територіальною диференціацією. За даними перепису населення 1989 р. найбільша частка таких сімей спостерігалась у Черкаській, Кіровоградській і Житомирській областях: тобто – у регіонах з молодою віковою структурою населення та більшою чисельністю молодих сімей. Менш поширені прості сім’ї, домогосподарства у західних, деяких північних і центральних областях (табл. 4.6.15 - 4.6.17).

У міжпереписний період 1989-2001 рр. розподіл сімейних домогосподарств за демографічними типами зазнав структурних змін. Вони зумовлені насамперед кризовими деформаціями шлюбного складу населення, різким зменшенням показників шлюбності, народжуваності, підвищенням показників смертності та посиленим динамізмом змін міграційних процесів. Щодо соціально-економічних чинників, то першочергово тут впливало загострення проблем забезпечення житлом молодих подружніх пар, що не сприяло створенню сімей, народженню дітей, відокремленню від батьків тощо.

Таблиця 4.6.14. Розподіл сімейних домогосподарств в Україні за демографіч-ними типами, за даними перепесів населення 1989, 2001 рр., %

Види сімей

 

Частка сімейних ДГ у загальній їх чисельності, %
Чисельність сімейних ДГ (тис.) Міські поселення та сільська місцевість Міські поселення Сільська місцевість

1989

2001

2001 у % до 1989

1989

2001

2001 у % до 1989

1989

2001

2001 у % до 1989

1989

2001

2001 у % до 1989

Всього сімейних ДГ

14057,5

13479,3

95,9

100

100

х

100

100

х

100

100

х

У тому числі сімейних ДГ:  

з однією шлюбною парою, з дітьми або без дітей

9185,4

7590,0

82,6

65,3

56,3

86,2

65,3

55,7

85,3

65,4

57,6

88,1

з однією шлюбною парою, з дітьми і без дітей, з одним із батьків подружжя (або без них), з іншими родичами або не родичами

1820,4

2004,1

110,1

12,9

14,9

115,5

12,2

13,9

113,9

14,6

17,2

117,8

з двома та більше шлюбними парами, з дітьми і без дітей, з одним з батьків подружжя (або без них), з іншими родичами (або без них)

753,9

658,8

87,4

5,4

4,9

90,7

5,0

3,8

76,0

6,1

7,2

118,0

з матері з дітьми

1492,9

1751,8

117,3

10,6

13,0

122,6

11,7

14,8

126,5

8,4

9,1

108,3

з батька з дітьми

135,2

195,7

144,7

1,0

1,4

140,0

1,0

1,6

160,0

0,8

1,1

137,5

з матері з дітьми, з одним з батьків матері (батька)

245,3

320,7

130,7

1,7

2,4

141,2

1,9

2,7

142,1

1,4

1,6

114,3

з батька з дітьми, з одним з батьків батька (матері)

24,3

29,1

119,8

0,2

0,2

100,0

0,2

0,2

100,0

0,2

0,2

100,0

Інші сімейні та індивідуальні ДГ

400,1

929,1

232,2

2,9

6,9

237,9

2,7

7,3

270,4

3,1

6,0

193,5

Джерело: таблиці 4.6.14-4.6.17 складено за даними Держкомстату України: Сім’я в Україні (за даними перепису населення 1989 року). – К.: Мін.статистики України, 1993. – С.441-445;за даними перепису населення 2001 року Держкомстату України; в авторських розрахунках за 2001 р. враховані індивідуальні ДГ з 2-х осіб і більше.

В результаті згідно з даними табл. 4.6.14 частка сімейних домогосподарств, які складаються з однієї шлюбної пари з дітьми або без них зменшилась: по всіх поселеннях України – від 65,3% у 1989 р. до 56,3 у 2001 р.; у міських поселеннях – від 65,3% до 55,7; в сільській місцевості – від 65,4% до 57,6. Проте, незважаючи на загальну тенденцію до зменшення, частка простих сімейних домогосподарств залишається переважаючою у міських поселеннях і сільській місцевості країни. Максимальна частка простих сімей, домогосподарств спостерігається в Кіровоградській області, мінімальна – в Закарпатській. Переважаючими є такі домогосподарства у промислово розвинених областях – Луганській, Дніпропертровській, Запорізькій, Харківській, Миколаївській, а також у Чернігівській, Черкаській та інших (табл. 4.6.15 - 4.6.17). До негативних наслідків несприятливих тенденцій щодо формування часток подружжів та простих сімей, домогосподарств відноситься насамперед зменшення їх чисельності внаслідок відкладання шлюбів. Така ситуація не сприяє належному “омоложенню” шлюбного та сімейного складу населення; отже, завдає збитків їх демографічному потенціалу.

Складні та трипоколінні сім’ї

Це сімейні домогосподарства, які складаються з двох і більше шлюбних пар, з дітьми і без дітей, з одним із батьків подружжя (або без них), з іншими родичами (або без них), а також сім’ї з однією шлюбною парою з дітьми і без дітей, до складу яких входить один із батьків подружжя, інші родичі. Поширеність складних, трипоколінних сімей у віддаленому минулому України визначалась виробничою функцією сімейних господарств. Індустріальний розвиток і урбанізація, зміни структури трудової зайнятості та соціально-професійного складу населення в Україні сприяли зведенню до мінімуму частки складних сімейних домогосподарств; посилення цієї тенденції, особливо в селах, засвідчили дані переписів населення 1989 -2001 рр. (табл. 4.6.14). У доперехідний період незначною була також диференціація середніх значень цієї частки сімей у порівнянні місто-село з переважанням її рівня в селах. Більш значною була міжобласна диференціація частки складних сімейних домогосподарств при порівнянні індустріальних та східних областей з областями аграрного спрямування економіки та західного регіону. В останніх вона була і лишається дещо вищою (табл. 4.6.15, 4.6.16, 4.6.17)

Таблиця 4.6.15. Розподіл сімейних домогосподарств за демографічними типами, за даними переписів населення 1989, 2001 рр., міські поселення та сільська місцевість України (частка у загальній кількості домогосподарств у %)

Області Всього сімей Сім'ї з однією шлюбною парою, з дітьми і без дітей  Сім'ї з однією шлюбною парою, з дітьми і без дітей, з одним із батьків подружжя Сім'ї з однією шлюбною парою, з дітьми і без дітей, з одним із батьків подружжя (або без них), з іншими родичами Сім'ї з двома і більше шлюбними парами, з дітьми і без дітей, з одним із батьків подружжя (або без них), з іншими родичами (або без них) Сім'ї, що складаються з матері або батька і дітей, та ті з них, до яких входить один із батьків матері (батька) Інші сім'ї
1

 

2 3 4 5 6 7 8

1989

2001

1989

2001

1989

2001

1989

2001

1989

2001

1989

2001

1989

2001

Україна

100

100

65,3

56,3

7,2

1,9

5,7

13,0

5,4

4,9

13,5

17,0

2,9

6,9

АР Крим*

100

100

65,4

54,6

6,1

1,7

6,0

12,9

3,8

3,5

15,9

19,2

2,8

8,1

Вінницька

100

100

68,7

61,6

7,4

2,2

4,9

12,2

4,6

5,6

11,6

13,2

2,8

5,2

Волинська

100

100

64,1

55,1

8,3

1,6

6,3

15,2

7,8

8,2

10,8

13,5

2,7

6,4

Дніпропетровська

100

100

67,2

58,0

6,3

1,7

5,3

10,8

4,2

2,7

14,5

19,6

2,5

7,2

Донецька

100

100

64,8

56,0

6,8

1,8

5,8

12,1

4,9

3,2

14,8

19,7

2,9

7,2

Житомирська

100

100

70,2

61,8

6,3

1,8

4,9

11,5

4,0

4,1

12,0

14,8

2,6

6,0

Закарпатська

100

100

61,2

51,7

8,5

1,8

6,6

17,2

11,0

12,6

10,3

11,4

2,4

5,3

Запорізька

100

100

65,6

58,1

7,0

1,9

5,7

11,5

4,8

3,2

14,1

18,5

2,8

6,8

Івано-Франківська

100

100

60,8

51,4

8,2

1,9

6,6

15,9

8,9

10,3

12,7

14,5

2,8

6,0

Київська 

100

100

68,6

58,5

6,7

1,7

5,0

12,7

4,8

4,7

12,3

15,0

2,6

7,4

Кіровоградська

100

100

72,6

65,6

5,9

2,0

4,5

9,5

3,0

2,5

11,4

15,2

2,6

5,2

Луганська

100

100

67,2

57,8

6,7

1,8

5,4

11,4

4,4

2,9

13,6

19,1

2,7

7,0

Львівська

100

100

55,9

44,5

8,3

1,7

8,4

19,2

9,7

9,2

14,0

15,7

3,7

9,7

Миколаївська

100

100

69,4

60,0

6,2

2,3

5,3

11,9

4,2

3,9

12,5

16,1

2,4

5,8

Одеська

100

100

63,8

55,1

6,7

1,9

6,2

13,9

5,4

5,0

14,7

16,0

3,2

8,1

Полтавська

100

100

67,1

60,9

8,2

2,3

4,9

11,4

4,6

3,9

12,2

15,8

3,0

5,7

Рівненська

100

100

66,8

57,2

7,5

1,6

5,8

14,3

6,7

7,6

10,6

13,3

2,6

6,0

Сумська

100

100

64,8

58,1

9,3

2,4

5,6

13,0

5,0

4,9

12,0

15,2

3,3

6,4

Тернопільська

100

100

57,6

47,5

10,7

2,5

7,4

18,7

10,5

12,7

10,6

11,8

3,2

6,8

Харківська

100

100

62,5

52,5

7,8

2,0

5,8

13,2

5,5

3,9

15,4

19,9

3,0

8,5

Херсонська

100

100

67,1

59,3

6,8

2,2

5,9

12,7

4,8

4,3

12,7

15,8

2,7

5,7

Хмельницька

100

100

64,3

56,7

9,3

2,4

5,8

14,4

6,4

7,4

11,4

13,2

2,8

5,9

Черкаська

100

100

70,9

64,2

6,7

2,1

4,6

10,6

3,7

3,6

11,4

14,2

2,7

5,3

Чернівецька

100

100

63,2

54,0

8,0

1,8

6,1

15,6

7,8

8,2

12,0

13,4

2,9

7,0

Чернігівська

100

100

66,9

62,4

8,8

2,2

4,8

11,4

4,3

3,9

12,0

14,8

3,2

5,3

м. Київ

100

100

64,1

50,9

5,7

1,7

5,1

12,2

4,1

3,3

18,4

21,3

2,6

10,6

м. Севастополь (міськрада)

...

100

...

54,2

...

1,9

...

10,9

...

2,2

...

22,3

...

8,5

* за 1989 р. включаючи територію Севастопольської міськради

Джерело: таблиці 4.6.15-4.6.17 розраховано за даними Держкомстату України.

Таблиця 4.6.16. Розподіл сімейних домогосподарств за демографічними типами, за даними переписів населення 1989, 2001 рр., міські поселення України (частка у загальній кількості домогосподарств у %)

Області Всього сімей Сім'ї з однією шлюбною парою, з дітьми і без дітей  Сім'ї з однією шлюбною парою, з дітьми і без дітей, з одним із батьків подружжя  Сім'ї з однією шлюбною парою, з дітьми і без дітей, з одним із батьків подружжя (або без них), з іншими родичами Сім'ї з двома і більше шлюбними парами, з дітьми і без дітей, з одним із батьків подружжя (або без них), з іншими родичами (або без них) Сім'ї, що складаються з матері або батька і дітей, та ті з них, до яких входить один із батьків матері (батька) Інші сім'ї
1

 

2 3 4 5 6 7 8

1989

2001

1989

2001

1989

2001

1989

2001

1989

2001

1989

2001

1989

2001

Україна

100

100

65,3

55,7

6,4

1,9

5,8

12,0

5,0

3,8

14,8

19,3

2,7

7,3

АР Крим*

100

100

63,4

53,2

6,2

1,7

5,9

11,8

3,9

2,9

17,6

21,8

3,0

8,6

Вінницька

100

100

69,6

60,9

5,7

2,0

5,4

11,2

4,8

4,8

12,1

15,7

2,4

5,4

Волинська

100

100

66,5

55,6

6,4

1,7

6,4

13,6

6,6

6,6

11,6

16,0

2,5

6,5

Дніпропетровська

100

100

66,3

57,1

6,1

1,7

5,5

10,4

4,3

2,4

15,3

21,0

2,5

7,4

Донецька

100

100

64,3

55,5

6,7

1,8

5,9

12,0

5,0

3,1

15,2

20,3

2,9

7,3

Житомирська

100

100

70,3

61,4

5,5

1,8

5,2

10,6

4,2

3,8

12,5

16,5

2,3

5,9

Закарпатська

100

100

66,5

55,7

6,1

1,9

5,9

14,1

7,6

8,1

11,6

14,3

2,3

5,9

Запорізька

100

100

64,1

56,6

6,7

1,9

6,1

11,2

5,1

2,9

15,2

20,3

2,8

7,1

Івано-Франківська

100

100

66,9

55,1

5,6

1,8

5,6

12,8

6,4

7,0

13,3

17,5

2,2

5,8

Київська 

100

100

69,4

58,4

5,6

1,6

5,1

11,8

4,9

4,2

12,8

16,5

2,2

7,5

Кіровоградська

100

100

70,4

63,3

5,8

2,0

5,0

9,2

3,7

2,4

12,6

17,6

2,5

5,5

Луганська

100

100

66,9

57,1

6,4

1,7

5,4

11,2

4,4

2,6

14,2

20,3

2,7

7,1

Львівська

100

100

60,1

47,6

6,4

1,8

7,3

16,4

7,6

6,9

15,3

18,1

3,3

9,2

Миколаївська

100

100

66,6

57,2

6,4

2,3

5,7

11,8

4,9

3,8

13,9

18,3

2,5

6,6

Одеська

100

100

60,5

51,7

6,7

2,0

6,8

13,7

5,3

4,5

17,2

18,7

3,5

9,4

Полтавська

100

100

67,2

60,3

6,6

2,1

5,4

10,4

4,6

3,3

13,5

18,3

2,7

5,6

Рівненська

100

100

69,5

58,0

5,6

1,8

5,5

12,5

5,5

5,7

11,6

15,8

2,3

6,2

Сумська

100

100

66,8

58,0

7,2

2,2

5,7

12,0

5,0

4,3

12,6

17,1

2,7

6,4

Тернопільська

100

100

65,6

52,6

6,7

2,2

6,4

15,2

7,6

8,7

11,2

14,3

2,5

7,0

Харківська

100

100

61,3

50,9

7,4

1,9

6,1

13,0

5,6

3,6

16,6

21,7

3,0

8,9

Херсонська

100

100

64,0

57,2

6,7

2,2

6,4

12,1

5,6

3,8

14,4

18,4

2,9

6,3

Хмельницька

100

100

69,7

60,2

5,9

2,1

5,4

11,7

5,3

5,5

11,6

15,1

2,1

5,4

Черкаська

100

100

70,5

62,7

5,6

1,9

5,1

9,8

4,1

3,2

12,3

16,9

2,4

5,5

Чернівецька

100

100

65,0

54,8

6,4

1,8

5,9

13,0

6,1

5,4

13,9

17,5

2,7

7,5

Чернігівська

100

100

68,2

61,5

6,7

2,2

5,3

10,8

4,8

3,9

12,4

16,8

2,6

4,8

м. Київ

100

100

64,1

50,9

5,7

1,7

5,1

12,2

4,1

3,3

18,4

21,3

2,6

10,6

м. Севастополь (міськрада)

...

100

...

54,4

...

1,9

...

10,7

...

2,0

...

22,6

...

8,4

* за 1989 р. включаючи територію Севастопольської міськради

Таблиця 4.6.17. Розподіл сімейних домогосподарств за демографічними типами, за даними переписів населення 1989, 2001 рр., сільська місцевість України (частка у загальній кількості домогосподарств у %)

Області Всього сімей Сім'ї з однією шлюбною парою, з дітьми і без дітей  Сім'ї з однією шлюбною парою, з дітьми і без дітей, з одним із батьків подружжя  Сім'ї з однією шлюбною парою, з дітьми і без дітей, з одним із батьків подружжя (або без них), з іншими родичами Сім'ї з двома і більше шлюбними парами, з дітьми і без дітей, з одним із батьків подружжя (або без них), з іншими родичами (або без них) Сім'ї, що складаються з матері або батька і дітей, та ті з них, до яких входить один із батьків матері (батька) Інші сім'ї
1

 

2 3 4 5 6 7 8

1989

2001

1989

2001

1989

2001

1989

2001

1989

2001

1989

2001

1989

2001

Україна

100

100

65,4

57,6

9,0

2,1

5,6

15,1

6,1

7,2

10,8

12,0

3,1

6,0

АР Крим*

100

100

70,0

56,9

6,1

1,7

6,1

14,9

3,4

4,5

12,0

14,6

2,4

7,4

Вінницька

100

100

67,9

62,2

8,7

2,4

4,6

13,0

4,4

6,2

11,3

11,1

3,1

5,1

Волинська

100

100

61,8

54,6

10,1

1,4

6,2

17,0

8,9

9,9

10,1

10,8

2,9

6,3

Дніпропетровська

100

100

72,1

62,6

7,3

2,0

4,4

12,5

3,5

3,9

10,2

12,8

2,5

6,2

Донецька

100

100

70,0

61,0

7,4

1,9

5,1

13,1

4,1

4,1

10,7

13,3

2,7

6,6

Житомирська

100

100

70,0

62,2

7,2

1,8

4,5

12,7

3,7

4,5

11,7

12,6

2,9

6,2

Закарпатська

100

100

57,4

49,1

10,2

1,8

7,1

19,2

13,5

15,6

9,4

9,6

2,4

4,7

Запорізька

100

100

70,0

62,8

7,9

2,1

4,7

12,6

4,0

4,1

10,7

12,7

2,7

5,7

Івано-Франківська

100

100

56,3

48,6

10,1

1,9

7,3

18,3

10,8

12,8

12,2

12,2

3,3

6,2

Київська 

100

100

67,8

58,8

7,9

1,8

4,8

14,0

4,6

5,3

11,8

12,8

3,1

7,3

Кіровоградська

100

100

75,8

69,2

6,0

2,1

3,7

9,9

2,1

2,6

9,6

11,5

2,8

4,7

Луганська

100

100

69,4

62,6

8,2

2,2

5,0

12,8

4,2

4,5

10,2

12,0

3,0

5,9

Львівська

100

100

49,3

39,4

11,2

1,6

10,1

23,8

12,8

12,9

12,2

11,9

4,4

10,4

Миколаївська

100

100

74,8

65,5

5,9

2,2

4,6

12,0

2,9

3,9

9,6

11,8

2,2

4,6

Одеська

100

100

69,8

61,6

6,7

1,7

5,2

14,1

5,6

6,1

10,1

10,8

2,6

5,7

Полтавська

100

100

67,1

61,8

10,2

2,5

4,3

12,8

4,6

4,9

10,5

12,1

3,3

5,9

Рівненська

100

100

64,6

56,4

9,0

1,5

5,9

16,0

7,8

9,4

9,8

11,0

2,9

5,7

Сумська

100

100

61,8

58,4

12,6

2,7

5,5

14,9

5,1

6,0

10,7

11,6

4,3

6,4

Тернопільська

100

100

52,3

43,5

13,4

2,7

8,1

21,4

12,5

15,8

10,1

9,8

3,6

6,8

Харківська

100

100

66,8

58,5

9,4

2,4

5,0

14,0

4,8

5,1

11,0

13,1

3,0

6,9

Херсонська

100

100

71,9

62,4

7,0

2,4

5,2

13,6

3,5

4,9

10,1

11,9

2,3

4,8

Хмельницька

100

100

59,6

52,8

12,3

2,8

6,1

17,2

7,3

9,5

11,3

11,2

3,4

6,5

Черкаська

100

100

71,4

65,8

7,9

2,4

4,0

11,5

3,2

4,0

10,5

11,1

3,0

5,2

Чернівецька

100

100

62,0

53,4

9,1

1,7

6,2

17,4

8,9

10,2

10,8

10,5

3,0

6,8

Чернігівська

100

100

65,5

63,7

11,1

2,3

4,4

12,2

3,8

4,0

11,3

12,2

3,9

5,6

м. Київ

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

м. Севастополь (міськрада)

...

100

...

51,5

...

2,3

...

15,6

...

4,5

...

16,9

...

9,2

* за 1989 р. включаючи територію Севастопольської міськради

Стагнація економіки України та загострення проблем виживання у перехідний період 90-х років, а також розповсюдження ринкових форм господарювання (фермерство, самозайнятість у малому і середньому бізнесі) сприяли підвищенню ролі сімейної та міжсімейної виробничої кооперації. Такі соціально-економічні обставини спричинили появу тенденції до підвищення частки складних сімейних домогосподарств у сільській місцевості України. З огляду на сімейні традиції у її західному регіоні частка складних і трипоколінних сімей була і залишається також вищою (табл. 4.6.15 - 4.6.17). Щодо поширеності трьохпоколінних сімей в Україні – їх у середньому понад 1/5 частина, то тут позначається також відсутність високоорганізованої інфраструктури по догляду за людьми похилого віку, враховуючи потреби в ній в умовах постаріння вікової структури населення та високий рівень урбанізації.

У міжпереписний період 1989-2001 рр. частка складних індивідуальних домогосподарств, з двома та більше шлюбними парами, у сільських жителів України зросла від 6,1 до 7,2% (на 18%); у міських жителів вона значно зменшилась – від 5,0 до 3,8% (на 24,0%); для всього населення України теж зменшилась – від 5,4 до 4,9% (на 9,3%). Отже, складні сімейні домогосподарства нетипові для України, особливо у містах. З огляду навіть на зростання ролі виробничої кооперації селянських господарств, молоді сім’ї і в сільській місцевості проживають здебільшого окремо від батьків; будують власний дім поруч з ними. В той же час Всеураїнський перепис населення 2001 р. зафіксував збільшення часток сімейних домогосподарств, які складаються з однієї шлюбної пари з дітьми чи без них, з одним із батьків подружжя (або без них) та з іншими родичами або не родичами. Частка таких сімейних угрупувань збільшилась: по всіх поселеннях України – від 12,9% у 1989 р. до 14,9 у 2001 р. (на 15,5%); у міських поселеннях – від 12,2% до 13,9 (на 13,9%); у сільській місцевості – від 14,6% до 17,2 (на 17,8%).

Проживання батьків старшого віку в сім’ях дітей – досить поширене в Україні явище. Після одруження та створення власної сім’ї дорослі діти, як правило, відокремлюються від батьків, що сприяє поширеності простих (нуклеарних) сімей. Проте в разі, коли один із батьків лишається самотнім, тим більш – немічним, він знову об’єднується з сім’єю дітей. Особливо стійкими традиціями щодо догляду за батьками похилого віку вирізняються західні області України. Саме в цьому регіоні вищі частки складних та трипоколінних сімей; максимальні значення їх часток спостерігаються у Закарпатській області (табл. 4.6.15 - 4.6.17).

Неповні сім’ї

Так прийнято називати ті сім’ї, у складі яких відсутня шлюбна пара, тобто батько або мати. Вони складаються з матері або батька з дітьми (частіше матері з дітьми); до цієї групи відносяться також ті сім’ї, до яких окрім матері чи батька з дітьми входить один із батьків матері (батька). Це так звані, “осколкові” сім’ї, які утворюються внаслідок розлучення, овдовіння та безшлюбного материнства. Вони були значно поширені в Україні після Другої Світової війни внаслідок загибелі чоловіків та збільшення контингентів вдів.

Як і в інших країнах світу (особливо європейських) з високими показниками розлученості та поширеним безшлюбним материнством в Україні спостерігається стійка тенденція до зростання частки неповних сімей. Її прояв розпочався у 70-80-роки, коли значно підвищився рівень розлученості; він підсилився у кризовому соціумі перехідного періоду. У міжпереписний період 1989-2001 рр. тенденція зростання частки неповних сімей була зумовлена одночасною дією трьох головних чинників: підвищенням рівня розлученості, смертності та збільшенням орієнтацій на безшлюбне материнство. Останньому сприяло також розповсюдження різних форм неофіційних шлюбно-сімейних стосунків.

За міжпереписний період 1979-1989 рр. частка неповних сімей в Україні зросла від 12,8 до 13,5%; від 13,1 до 14,8% у міських поселеннях; зменшилась від 12,3 до 10,8% у сільській місцевості. За даними Всеукраїнського перепису населення 2001 р. порівняно з даними перепису 1989 р. вона збільшилась: по всіх поселеннях – від 13,5% до 17,0 (на 25,9%); у міських поселеннях – від 14,8% до 19,3 (на 30,4%); в сільській місцевості – від 10,8% до12,0 (на 11,1%). Особливо високими темпами збільшувалась частка неповних сімей у міських жителів: матерів з дітьми та з одним із батьків матері (батька) – на 42,1%; батьків з дітьми – на 60%. Особливістю міжпереписного періоду 1989-2001 рр. є також збільшення часток неповних сімей в сільській місцевості; батьків з дітьми – на 37,5% (табл. 4.6.14). Проте в сільській місцевості темпи зростання часток неповних сімей були значно нижчими порівняно з міськими поселеннями. Позначились більш поширені у містах розлучення, безшлюбне материнство в умовах розповсюдження різних форм шлюбно-сімейних відносин, а також пристосування до діючої системи соціального захисту материнства і дитинства в умовах малозабезпеченості і поширеної бідності.

Частки неповних сімей характеризуються посиленою територіальною диференціацією у розрізі місто-село, а також регіональної. Вони підвищені в індустріальних областях, де переважає міське населення, та у південних; значно нижчі їх рівні в західних областях та в інших регіонах з високою часткою сільського населення. У 1989 р. максимальне значення частки неповних сімей для всіх поселень було в АР Крим – 15,9, мінімальне в Закарпатській області – 10,3; відповідно у міських поселеннях також в АР Крим – 17,6% та в Тернопільській області – 11,2%; у сільській місцевості максимум в Івано-Франковській області – 12,2%; мінімум також в Закарпатській області – 9,4 (табл. 4.6.15, 4.6.16, 4.6.17). Перепис населення 2001 р. засвідчив наявність міжрегіональних змін у формуванні сімейних груп так званих неповних індивідуальних домогосподарств. До них відносяться: посилення тенденції до збільшення часток згадуваних сімей в промислово розвинених, східних областях, а також південних і дещо менше – в центральних; нижчі темпи збільшення часток згадуваних сімей у сільській місцевості регіонів, особливо західних.

До осколкових сімейних груп дещо іншого складу, ніж так звані неповні сім’ї відносяться також “інші сім’ї”. Їх частка в Україні незначна і менш відмінна у міського і сільського населення та по регіонах країни. Не виключено, що у міжпереписний період 1989-2001 рр. формуванню таких сімей – домогосподарств сприяло поширення сирітства та безбатьківства, посилена трудова міграція та безшлюбний стан тощо. За згадуваний період частка цих сімей збільшилась по всіх поселеннях України від 2,9% у 1989 р. до 6,9 у 2001 р. (у 2,4 рази); у міських поселеннях – від 2,7% до 7,3 (у 2,7 рази); у сільській місцевості – від 3,1% до 6,0 (в 1,9 рази), (табл. 4.6.14).

Щодо змін регіонального розподілу, то у 1989 р. майже у всіх областях частка таких сімейних домогосподарств була дещо вищою у сільських жителів порівняно з міськими. За даними Всеукраїнського перепису 2001 р. міжобласні відмінності часток згадуваних сімей характеризувались переважаючими темпами їх зростання навпаки у міських поселеннях. Така ситуація насамперед є наслідком трудової міграції та переселення сімей із регіонів колишнього СРСР з загостреними міжетнічними конфліктами тощо.

Одинаки та безшлюбна самотність: стан і проблеми

Ці явища вивчаються за даними переписів населення про шлюбний та сімейний його стан. Слід розрізняти поняття “сімейний стан” і “шлюбний стан” особи. Одинаки – це характеристика осіб з огляду на їх сімейний стан; шлюбний стан визначається за відношенням до шлюбу контингентів населення шлюбоспроможного віку. До позашлюбних контингентів відносяться ті, хто ніколи не перебував у шлюбі (холостяки та незміжні), а також розлучені та овдовілі (вдівці і вдови).

Одинаки. Під час перепису населення 1989 р. до них відносились особи, які не мали родичів, а також ті, хто їх мав, але проживав окремо і не підтримував з ними регулярних матеріальних зв’язків. При переписі 2001 р. до одинаків відносились ті особи, які вели індивідуальне господарство (бюджет), тобто – індивідуальні домогосподарства з однієї особи, незалежно від критерію проживання. Отже, з огляду на деякі відмінності у критеріях визначення одинаків у переписах населення 1989 і 2001 рр. згадувана категорія потребує уточнення та врахування цієї обставини у контексті динамічних порівнянь (зіставленості)4. Тим більше, що одиницею спостереження під час Всеукраїнського перепису населення 2001 р. було домогосподарство, а у попередніх переписах – сім’я. Крім того, у системі процесів мобільності соціальної структури суспільства контингенти одинаків формуються під впливом неоднозначних чинників. Вони диференційовані також за статево-віковим складом.

З огляду на шлюбно-сімейні традиції українське населення проживає переважно сім’ями, а дорослі у більшості перебувають у шлюбі (зареєстрованому чи незареєстрованому). Проте згідно з даними табл. 4.6.11 у міжпереписний період 1989-2001 р. значно зросла загальна кількість індивідуальних домогосподарств з однієї особи, тобто – одинаків: по Україні у цілому – в 1,5 раза; у міських поселеннях – в 1,7 разу; в сільській місцевості – в 1,2 рази. Відповідно збільшилась і частка ДГ одинаків у загальній кількості індивідуальних ДГ (сімейних і несімейних). За авторськими розрахунками відповідно: для всього населення – від 18,2% у 1989 р. до 25,9 у 2001 р.; для міського – від 17,2% до 26,1%; для сільського – від 20,3% до 25,6%. Якщо за даними перепису населення 1989 р. частка одинаків була переважаючою у сільського населення, то станом на 2001 р. вона на 2% була вищою у міських жителів. Контингенти одинаків були у минулому і залишились у міжпереписний період 1989-2001 р. переважаючими у міських поселеннях; тут вони збільшувались значно вищими темпами порівняно з сільською місцевістю (табл. 4.6.9, 4.6.18)

Тільки в 10 областях, переважно центральних та деяких північних і західних, частка одинаків була вищою в селах (табл. 4.6.18). За даними Всеукраїнського перепису населення 2001 р. максимальна частка домогосподарств одинаків спостерігалась: по всіх поселеннях в Чернігівській області – 29,7; у міських поселеннях в Чернівецькій області – 28,7; в сільській місцевості в Чернігівській області – 33,6%. Мінімальними ці частки були у відповідних видах поселень в Закарпатській області – 16,1%; 19,1%; 14,1%.

Таблиця 4.6.18. Частка домогосподарств з однієї особи в АР Крим та областях України, за даними Всеукраїнського перепису населення 2001 р., %

Області

 

Процент домогосподарств з однієї особи у загальній кількості індивідуальних ДГ

Міські поселення та сільська місцевість

Міські поселення

Сільська місцевість

Місто в % до села

Україна

25,9

26,1

25,6

102,0

АР Крим

25,2

28,1

19,8

141,9

Вінницька

28,8

26,0

31,0

83,9

Волинська

22,5

22,5

22,6

99,6

Дніпропетровська

26,8

27,0

26,1

103,4

Донецька

25,5

25,5

24,9

102,4

Житомирська

27,0

24,9

29,5

84,4

Закарпатська

16,1

19,1

14,1

135,5

Запорізька

25,3

25,5

24,8

102,8

Івано-Франківська

23,7

25,8

22,0

117,3

Київська

25,7

21,3

31,0

68,7

Кіровоградська

27,8

27,2

28,6

95,1

Луганська

26,8

27,2

24,3

111,9

Львівська

22,8

23,5

21,7

108,3

Миколаївська

23,3

23,7

22,7

104,4

Одеська

24,7

25,7

22,7

113,2

Полтавська

28,4

27,6

29,4

93,9

Рівненська

23,4

25,3

21,5

117,7

Сумська

26,4

25,0

29,0

86,2

Тернопільська

25,1

27,2

24,1

112,9

Харківська

28,3

28,5

27,6

103,3

Херсонська

22,9

26,4

19,6

134,7

Хмельницька

26,1

22,3

29,3

76,1

Черкаська

28,3

26,5

30,2

87,7

Чернівецька

24,9

28,7

22,0

130,5

Чернігівська

29,7

26,6

33,6

79,2

Київ

28,4

28,4

-

-

Севастополь (міськрада)

26,3

26,5

21,8

121,6

Джерело: за даними Держкомстату України.

Примітка: частка одинаків у загальній чисельності сімей і одинаків за даними перепису населення 1989 р. становить: по всіх поселеннях – 18,2%; у міських поселеннях – 17,2%; в сільській місцевості: - 20,3% (за авторськими розрахунками).

Контингенти одинаків диференційовані за статтю та віком. Згідно з даними табл. 4.6.19 порівняльний аналіз даних переписів населення засвідчує наявність загальних закономірностей цієї диференціації, а саме: підвищені частки одинаків спостерігаються у крайніх вікових групах чоловіків і жінок, тобто наймолодшому і найстарішому віці; переважання частки одинаків у чоловіків порівняно з жінками у всіх вікових групах в межах – 15-60 років; значне переважання часток одиноких жінок у віці 60-69 і особливо 70 років і старші. У міжпереписний період 1989-2001 р. частки одинаків у віці до 25 і особливо до 20 років зростали найвищими темпами у чоловіків і жінок – у 3 рази. Така ситуація є наслідком трудової і освітньої соціалізації молоді, матеріальної невлаштованості та посиленої трудової міграції, відкладання шлюбів та інш. З часом, протягом життєвого циклу людини проблеми самотності людей молодого і дещо середнього віку вирішуються, як правило їх особистими зусиллями.

Таблиця 4.6.19. Розподіл членів індивідуальних домогосподарств, які складаються з однієї особи, за статтю та віком в Україні, міські поселення та сільська місцевість, за даними переписів населення 1989, 2001 рр.,%

Вік

 

Відсоток одинаків відповідного віку в загальній їх кількості*
Чоловіки Жінки Жінки в %до чоловіків

1989

2001

2001 в % до 1989

1989

2001

2001 в % до 1989

1989

2001

Всього

100

100

-

100

100

-

-

-

до 15 років

1,4

0,2

14,3

0,4

0,1

25,0

28,6

50,0

15-19

3,5

11,0

314,3

2,3

6,9

300,0

65,7

62,7

20-24

10,9

9,0

82,6

3,3

4,0

121,2

30,3

44,4

25-29

9,2

6,3

68,5

2,2

2,1

95,5

23,9

33,3

30-34

7,6

6,3

82,9

1,7

1,6

94,1

22,4

25,4

35-39

7,9

7,2

91,1

1,8

1,9

105,6

22,8

26,4

40-49

15,2

16,4

107,9

6,0

6,6

110,0

39,5

40,2

50-59

17,0

13,4

78,8

15,4

11,3

73,4

90,6

84,3

60-69

13,0

15,5

119,2

30,3

25,0

82,5

233,1

161,3

70 років і старші

14,3

14,7

102,8

36,6

40,5

110,7

255,9

275,5

Середній вік, років

53,5

-

55,6

-

-

103,9

Джерело:за даними Держкомстату України: Сім’я в Україні (за даними перепису населення 1989 року). – Київ: Мін.статистики України, 1993. – С.268-269; авторські розрахунки для 2001 р. із розрахунку виключено осіб з невідомим віком.

*Для 1989 р. наведена статево-вікова структура одинаків, без врахування категорії членів сімей, які проживають окремо.

У середньому віці 30-40 років частки одинаків були найнижчі. В цілому вони характеризувались позитивною тенденцією до зменшення (крім підвищення частки одинаків серед жінок у віці 35-39 років). Проте серед чоловіків 40-49 років та 60 років і старші одиноких у 90-і роки стало більше; це стосується і жінок у віці 70 років і старші. У найстаршому віці доля самотніх жінок була більшою, ніж одиноких чоловіків у 2,6 рази в 1989 р. і в 2,8 рази в 2001 р. Щодо середнього віку, то самотність – це переважно проблема чоловіків; у старшому віці – жінок. Контингенти одинаків середнього віку поповнюються здебільшого внаслідок розлучення і овдовіння, отже, – безшлюбної самотності. Значною мірою цьому сприяє розповсюдження неофіційних шлюбно-сімейних стосунків. Така ситуація несприятлива щодо сімейного виховання дітей, їх матеріального утримання.

Безшлюбна самотність

Вона стосується більшою чи меншою мірою всіх контингентів шлюбоспроможного віку. Всеукраїнський перепис населення 2001 р. зафіксував значне зростання контингентів холостяків та дівчат. Це несприятлива ситуація як у контексті своєчасного влаштування особистого шлюбно-сімейного життя, так і щодо протидії демографічній кризі у контексті відтворення населення. Щодо середнього і старшого віку, то за період 1989-2001 рр. значно зросли контингенти розлучених і овдовілих. Порівняно високі частки розлучених у віці 30-49 років, особливо жінок з неповнолітніми дітьми. Проте частка вдів у віці 16 років і старші в середньому майже в 5 разів (в 4,6 у містах і в 5,4 раза в селах) перевищувала частку вдівців. У віці 70 років і старші на 1000 осіб в середньому припадає 251 вдівець та 664 вдови, тобто в 2,6 раза більше. Така ситуація є наслідком розбіжностей у середній тривалості життя чоловіків і жінок; останні живуть довше.

Проблемна ситуація поширеності одинаків

У містах – це здебільшого проблеми людей молодого віку, які покинули “сімейне гніздо” батьківської родини. Вони пов’язані із освітньою і соціально-професійною соціалізацією, працевлаштуванням та загостренням проблеми становлення економічної самостійності, а також з переміною місця проживання, в тому числі у зв’язку із загостренням соціальних і національних конфліктів у постсоціалістичних країнах колишнього СРСР тощо. За таких обставин зростання частки одинаків пов’язане також із несприятливою шлюбно-сімейною ситуацією, за якої шлюби відкладаються “до кращих часів”. Проте проблеми одинаків – людей молодого віку, які значною мірою є проблемами пошуку свого місця у житті, з часом минають; вони вирішуються спільними зусиллями суспільства та дієздатністю самих молодих людей.

Більш складними щодо вирішення є проблеми безшлюбної самотності та одинаків людей середнього і старшого віку після розлучення чи овдовіння. Невирішеність цих проблем обертається збільшенням частки неповних сімей, що в свою чергу загострює проблеми матеріального утримання і батьківського виховання дітей. Крім того, невлаштованість особистого життя, відсутність щастя обертаються такими моральними збитками, як пияцтво, наркоманія, жорстокість, самогубства та ін. За таких несприятливих обставин знижується також дієздатність, зазнає ушкоджень активна життєва позиція людини; це є збитковим як для розвитку особистості, так і людського розвитку у цілому.

Що стосується проблем самотності людей старшого віку, то це складні проблеми як стосовно їх утримання, так і догляду за немічними і хворими. Їх розв’язання потребує створення спеціальної інфраструктури, на різних засадах утримання та змішаних (державних, місцевих, власних) форм фінансування. Тут має бути використаний багатий досвід інших країн світу. Зростання частки одинаків у найстаршому віці засвідчує, що незважаючи на стійкі шлюбно-сімейні традиції українського населення, в умовах загального низького рівня життя сім’ям важко справлятись з цією проблемою. Тим складніше з огляду на занадто низьку пенсію.

Проте найгострішою є проблема неповнолітніх одинаків, тобто сирітства, у тому числі соціального (покинутих батьками дітей). Стан її розв’язання свідчить про рівень цивілізованості суспільства. Ситуаційний аналіз засвідчує потребу нагальних заходів щодо розв’язання цієї проблеми. У контексті більш докладного вивчення причин сирітства самостійного значення набуває розгляд особливостей угрупування сімей і жінок за кількістю народжених, наявних і бажаних дітей. Дітність сімей – це одна із головних характеристик сімейного складу населення у цілому.

Ринкова трансформація суспільства та труднощі перехідного періоду зумовили кризові прояви та деформації у сімейному складі населення. Згідно з результатами ситуаційного аналізу у міжпереписний період 1989-2001 рр. відбулися такі зміни щодо групування сімейних осередків і домогосподарств за демографічними їх видами:

На змінах середньої величини сімейних осередків і домогосподарств насамперед позначаються територіальні відмінності у показниках дітності сімей, тобто щодо їх угрупування за кількістю дітей у віці до 18 років, що потребує самостійного розгляду.


1 При динамічних порівняннях слід зважувати на ту обставину, що до критеріїв визначення поняття "сім’я" у попередніх переписах населення відносились окрім спорідненості і свояцтва також спільне проживання та інші характеристики індивідуальних домогомподарств. Див. Сім’я в Україні (за даними перепису населення 1989 року). – Київ: Мін.статистики України, 1993. – С.3. Розподіл індивідуальних домогосподарств за розміром по регіонах України (за даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року). – Київ: Держкомстат України, 2003. – С.4.

2 Чуйко Л.В. Дітородна та виховна ситуація в сім’ях / / Демографічна криза в Україні. Проблеми, дослідження, витоки, складові, напрями протидії. – Київ, НАН України Інститут економіки, 2001. – С.284.

3 Гунько Н., Омельянець М. Міграція жителів України внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС / / Демографічні дослідження. Випуск 23: Зб. наук. праць / НАН України, Ін-т економіки. – Київ, 2001. – С.94-98. Жилкіна Н., Іркіна Т., Стешенко В. Стан репродуктивного здоров’я в Україні (медико-демографічний огляд). – Київ: Мін. охорони здоров'я України, НАН: Ін-т економіки, 2001. – С.14-24.

4 Наявність родичів, навіть коли вони проживають окремо і з ними не підтримуються постійні матеріальні звязки, має значення у контексті соціально-психологічної структури особистості одинаків; в даному випадку одинока людина почувається більш захищеною порівняно з ситуацією, коли вона сама самісінька у цілім світі.
Щодо критеріїв визначення одинаків див.: Розподіл індивідуальних домогосподарств за розміром по регіонах України. За даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року. – Київ: Держкомстат України, 2003. – С.4; Сім’я в Україні (за даними перепису населення 1959 року). – Київ: Мін. статистики України, 1993. – С.3.


Зміст ] Попередня ] Наступна ]


 

© Державний комітет статистики України, 2004
© Інститут демографії та соціальних досліджень Національної академії наук України, 2004
© ТОВ "Інтелектуальні Системи ГЕО" (електронна версія), 2004