Методологічні підходи до підготовки Всеукраїнського перепису населення зумовлювалися його загальною концептуальною ідеєю. Тобто тим, що це мало бути суцільне опитування населення, яке передбачалося проводити за місцем проживання респондентів упродовж заздалегідь визначеного періоду у формі інтерв’ю із залученням спеціально навченого переписного персоналу. При цьому для усіх категорій персоналу розраховувалися відповідні норми навантаження, в залежності від місцевості, де проводилося опитування. Враховувалося також те, що у ході перепису повинні були бути обліковані такі категорії респондентів, як “постійно проживаючі”, “тимчасово відсутні” та “тимчасово проживаючі”, інакше кажучи, мало бути визначене постійне та наявне населення кожного з регіонів.
З огляду на це, першочергові підготовчі переписні заходи ставили за мету уточнення меж міських поселень та великих сільських населених пунктів, упорядкування в них адресного господарства і складання на цій основі актуальних картографічних матеріалів для потреб перепису, а також забезпечення повноти і правильності поточного обліку населення за місцем проживання. Виходячи з цього, зазначені заходи включали в себе, по-перше, кропітку і тривалу роботу зі здійснення перевірок щодо відповідності розмежування адміністративно-територіальних одиниць та визначення їх найменувань, а також впорядкування встановлених назв вулиць, провулків, площ тощо та нумерації будинків і квартир. Першочерговість цього завдання пояснювалася тим, що воно було основним підґрунтям, на якому базувалося виконання усіх подальших переписних робіт. Важливість цієї роботи обумовлювалася ще й тим, що межі, зокрема міські смуги, і адресне господарство, особливо міськпоселень, на початку 90-х років зазнали дуже суттєвих змін. Перейменування населених пунктів, зміна назв вулиць, провулків тощо носили масовий характер. Все це повинно було знайти адекватне відображення на схематичних планах міст та картах районів. Одночасно, брак коштів у місцевих бюджетах нерідко приводив до того, що на будинках покажчики з назвами вулиць і номерів будівель були взагалі відсутні. І це теж потребувало свого невідкладного вирішення. Вимоги, що були висунуті до адресного господарства населених пунктів з огляду на потреби перепису населення, полягали у наступному:
Упорядкування адресного господарства міськпоселень та сільських населених пунктів передувало складанню схематичних планів та карт районів – надзвичайно відповідальному і трудомісткому етапу підготовчих переписних робіт. Зважаючи на суцільний характер опитування населення під час перепису, схематичні плани повинні були містити всі без винятку будинки, де проживало або могло проживати населення, із указанням контурів кварталів і житлових масивів. Усі будівлі на плані показувалися спрощено, у вигляді квадратів та прямокутників із обов’язковим зазначенням їх номерних знаків. На плани наносилися також назви вулиць, майданів, провулків, проїздів, проспектів, бульварів, набережних. Крім того, на схемпланах відмічалося так зване незавершене будівництво, яке згодом могло бути закінчене й на дату перепису населення перетворитися на місце проживання респондентів. На картах районів крім відображення меж району і контурів кожного з населених пунктів, повинні були бути також нанесені умовні позначки об’єктів гідрографії (ріки, озера, ставки тощо), доріг між населеними пунктами, автомобільних шляхів та залізниці.
Ще одним напрямком підготовчих заходів до перепису населення були перевірки правильності й повноти поточного обліку населення, які здійснювалися для оцінки достовірності адміністративних даних щодо кількості мешканців того чи іншого населеного пункту, а також з метою усунення недоліків обліку. У ході цих перевірок особлива увага приділялася обліку тих груп населення, щодо яких найчастіше припускалися порушення: діти й підлітки у віці до 16 років, студенти вищих учбових закладів та особи, місце роботи яких не співпадало з місцем постійного проживання тощо.
Виготовлений картографічний матеріал та отримані за результатами проведених передпереписних перевірок дані лягли в основу розрахунків при виконанні наступного етапу підготовки перепису населення, про який йтиметься далі.