3.2.9.3. Кодування даних перепису населення

Для отримання якісних результатів підготовка списків проживаючих у приміщенні (форма 1) та переписних листів (форма 2С) до автоматизованого оброблення здійснювалась за єдиною методологією без будь-яких відхилень від “Порядку підготовки переписних документів Всеукраїнського перепису населення 2001 року до автоматизованого оброблення”, затвердженого наказом Держкомстату України.

Працівники, які були зайняті підготовкою переписних документів до автоматизованого оброблення, крім вказаного Порядку, повинні були добре знати Інструкцію щодо проведення Всеукраїнського перепису населення 2001 року і заповнення переписної документації, а також уміти користуватися посібниками для перевірки та кодування (словниками та допоміжними таблицями).

Для зручності кодувальників у Порядку були розміщені такі додатки:

  1. Абетковий перелік територій (регіони України та всі країни українськіою та російською мовами для використання при кодуванні відповідей на п’яте запитання (“Ваше місце народження”), восьме (“Ваше громадянство”), шістнадцяте (“Місце знаходження Вашої роботи”), а також вісімнадцяте (пункт б) “місце попереднього проживання”) запитання переписного листа.
  2. Абетковий перелік республік, країв, автономних округів, областей, міст-столиць колишніх союзних республік (крім України) для кодування відповідей на запитання, перелічені вище. Необхідність розроблення такого переліку виникла вже в процесі опитування, оскільки респонденти часто вказували не країну, а область, автономний округ, чи якусь іншу адміністративну територію колишніх радянських республік.
  3. Стислі переліки національностей та мов, які найчастіше зустрічались при опитуванні для кодування відповідей на шосте (“Ваше етнічне походження”) та сьоме (“Ваші мовні ознаки) запитання переписного листа.
  4. Таблиця для визначення коду виду економічної діяльності за назвою і кодом заняття при відсутності відповіді на чотирнадцяте запитання переписного листа (вид діяльності).
  5. Стислий перелік професій, що використовуються деякими суб’єктами економічної діяльності та аналогів професійних видів робіт для кодування відповідей на п’ятнадцяте запитання переписного листа (“Ваше заняття на основній роботі”).

Одним із важливих підготовчих моментів до Всеукраїнського перепису населення було розроблення спеціальних словників-класифікаторів для перевірки та кодування відповідей на запитання переписних листів.

Інститутом мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т.Рильського НАН України, був розроблений Словник національностей та мов, який після тривалого розгляду та обговорення профільними науковими установами, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, місцевими органами влади, громадськими організаціями та громадськістю був доопрацьований й затверджений спеціально створеною комісією Національної Академії Наук України. Цей словник був розроблений за двома формами: як систематичний і як абетковий довідник.

Прийнятий у 1996 році Верховною Радою України Закон України “Про освіту” значною мірою змінив класифікацію навчальних закладів, освітніх та кваліфікаційних рівнів. У зв’язку з цим уже при проведенні пробного перепису населення у 1997 році виникали значні труднощі в респондентів та обліковців при визначені рівнів освіти опитуваних. Саме для допомоги обліковцям, а також для спрощення підготовки переписних документів до оброблення був вперше розроблений україномовний посібник для визначення рівня освіти респондентів при проведенні Всеукраїнського перепису населення 2001 року.

З огляду на запроваджену в Україні реорганізацію освітньої системи, зокрема вищої школи та функціонування поряд із державними навчальними закладами також і заснованих на недержавних формах власності навчальних закладів, вказаний Словник став у нагоді для правильного визначення освітнього рівня населення України. У Словнику наведено перелік навчальних закладів, як тих, що діяли на момент перепису населення 2001 року, так і тих, що існували в Україні, СРСР раніше, а також вказано навчальні заклади країн далекого зарубіжжя, де традиційно навчалися жителі України.

Цей словник був розроблений науково-дослідним інститутом статистики (НДІ) Держкомстату України із залученням провідних фахівців Міністерства освіти і науки, Української Академії державного управління при Президентові України та Академії статистики, обліку і аудиту Держкомстату.

Перехід української статистики на міжнародні стандарти знайшов відображення і у підходах щодо обстеження при переписі зайнятості населення, зокрема видів діяльності та занять на основній роботі, за якими опитувалось все зайняте постійне населення країни. Навіть при розробленні фахівцями органів державної статистики поточної статистики за видами економічної діяльності та заняттями виникають певні труднощі. Залучений тимчасовий переписний персонал не мав ні відповідної фахової підготовки, ні достатньо часу, щоб досконало вивчити ці питання. Тому, передбачаючи ці труднощі, було розроблено спеціальні словники-класифікатори.

НДІ статистики Держкомстату України для кодування виду діяльності був розроблений Словник видів виробництва та типів підприємств, закладів і організацій за видами економічної діяльності. Він містив систематичний перелік видів економічної діяльності, а також абетковий перелік видів виробництв та послуг і абетковий перелік типів підприємств і організацій.

Коди Словника повністю співпадають з трьома знаками Класифікації видів економічної діяльності Європейського Союзу (NACE Rev. 1) і двома знаками Міжнародної стандартної галузевої класифікації видів економічної діяльності (ISIC Rev. 3) Організації Об’єднаних Націй.

Словник професійних занять був розроблений НДІ статистики Держкомстату та НДІ соціально-трудових відносин Мінпраці України на основі Класифікатора професій (ДК 003-95), затвердженого і введеного в дію Держстандартом України від 27 липня 1995 р. №257. Вказаний Словник-класифікатор відповідає Міжнародній стандартній класифікації професій 1988 року (ISCO-88) в частині концептуальних положень, структурної побудови та головних характеристик професійних угрупувань. Він був розроблений українськіою та російськіою мовами як системний і абетковий довідники. Крім того, зважаючи на те, що населення могло вільно трактувати свої заняття та професію, цей словник містив два додаткові переліки:

Перед тим, як приступити до роботи всі кодувальники та штатні працівники відділів перепису населення проходили навчання, де детально вивчали Інструкцію щодо порядку проведення Всеукраїнського перепису населення 2001 року і заповнення переписної документації, Порядок підготовки переписних документів Всеукраїнського перепису населення 2001 року до автоматизованого оброблення, а також вчилися користуватись словниками-класифікаторами для кодування відповідей в переписних листах. Під час навчання обов’язково організовувалось пробне кодування даних та перевірка.

Переписні документи надходили на підготовку до автоматизованого оброблення у тих же портфелях, в яких вони знаходились під час проведення перепису населення. В основному відділенні кожного портфеля, крім форм 1, 2С та 3, повинен(ні) був(ли) знаходитись також супровідний(і) лист(и) (форма(и) 10).

Якщо під час підготовки переписних документів до автоматизованого оброблення виявлялась їх неправильна підкладка, то помилку тут же виправляли.

Підготовка документів перепису населення до автоматизованого оброблення здійснювалася за 4 циклами.

На першому циклі виконувалися наступні операції:

На другому циклі виконувалися такі операції:

На третьому циклі контролювалася правильність кодування, проведеного на першому і другому циклах.

Робота на кожному циклі проводилась окремою групою працівників на чолі з керівником, який організував роботу своєї групи, контролював якість роботи, вів облік фактичного виробітку, отримував і роздавав роботу працівникам, які входили до складу групи.

Перевірка правильності заповнення та кодування проводилась підряд по всіх переписних документах, які знаходились в портфелі.

Контроль кодування проводився за таким порядком:

  1. Методом суцільної (100%-вої) перевірки з’ясовувалось:

а) повнота заповнення зон зчитування, тобто наявність в них цифр в усіх випадках, передбачених Порядком кодування, а саме:

б) відповідність цифр, проставлених у зонах зчитування, “правилам написання стилізованих цифр у формах 1 і 2С”;

в) якість проставлених міток у запитаннях 1, 2, 4-7 розділу 2 форми 1 та у запитаннях 1-3, 7-13, 16-19 та резервній мітці 1 у формі 2С;

г) чи немає у формі 2С непередбачених кодів: у запитанні 5 – понад 506; у запитаннях 6 і 7, відповідно, – понад 190; у запитанні 14 – понад 990; у запитанні 15 – понад 9805 (крім кодів, які означають не точно вказану або зовсім не вказану відповідь).

  1. Методом 25%-вої вибірки перевірялися у формі 1:

а) правильність перенесення до зон зчитування номеру особи у межах домогосподарства (графа 1 розділ І);

б) правильність заповнення запитання 2 і 3 розділу 2 у порівнянні з запитанням 1 та перенесення цифрових даних у зону зчитування;
у формі 2С:

в) правильність перенесення у зону зчитування номерів матері (батька) у запитанні 1; числа, місяця, року народження та числа років, що минули у запитанні 4; номеру дружини (чоловіка) у запитанні 9; номеру основного джерела засобів існування у запитанні 13; року безперервного проживання в даному населеному пункті у пункті “а” запитання 18; числа народжених та живих дітей у запитанні 19.

г) правильність проставлених кодів місця народження (запитання 5), етнічного походження (запитання 6), мовних ознак (запитання 7), громадянства (запитання 8), місця роботи і виду економічної діяльності (запитання 14), заняття (запитання 15), місцезнаходження роботи (запитання 16) і місця попереднього проживання (пункт “б” запитання 18). Якщо при перевірці виявлялось, що число неправильних записів або кодів складає 1% і більше від їх загальної кількості, то переписні документи (форма 1 і 2С) цього портфеля перевірялися суцільно.

д) зіставлення відповідей, кодів та міток у запитаннях 13, 14, 15 і 17 з метою виявлення логічно несумісних ознак (наприклад, мітка 4 – “самозайнятий” у запитанні 17 не може поєднуватися з міткою 1 “робота на підприємстві…” та міткою 2 “робота у окремих громадян” у запитанні 13).

Після закінчення контролю кодування переписних документів (форма 1 і 2С) контролер записував в таблиці на нижньому полі супровідного листа (форма 10) в графі 1 – ІІІ цикл, графі 2 – дату закінчення роботи, графі 3 – своє прізвище і здавав портфель керівникові ІІІ циклу для передачі його на четвертий цикл.

При надходженні портфелів на четвертий цикл перевірялася наявність в них супровідних листів (форма 10), закодованих переписних документів (форма 1 і 2С), вкладених у форму 3, зведених відомостей (форма 6 – міська або сільська) та фішок (форма ФП).

На кожному супровідному листі (форма 10), списку проживаючих у приміщенні (форма 1), переписному листі (форма 2С) проставлявся у правому верхньому кутку в зоні зчитування їх порядковий номер у межах портфеля. Нумерація супровідних листів (форма 10) і форм 1 та 2С була наскрізною і провадилась підряд в межах кожного портфеля, починаючи з № 1.

Одночасно з нумерацією переписних бланків провадилося відокремлення від них форми 3, в яку вони вкладені, і виймання її із портфелів.

Для заповнення на нижньому полі супровідного листа (форма 10) зони зчитування кількості переписаних осіб у портфелі проводився їх підрахунок, а саме:

Підрахунок здійснювався тільки за формою 2С, тобто число переписаних осіб по портфелю повинно дорівнювати кількості форм 2С у портфелі.

Результати підрахунку числа переписаних осіб обов’язково звірялись із аналогічними даними опису масиву (форма М).

У разі виявлення розбіжностей, з’ясовували їх причину і, якщо дані масиву виявлялися неправильними, їх виправляли; одночасно виправляли підсумок по населеному пункту (якщо він склався із декількох портфелів) та підсумок по масиву в цілому.

Підраховане та уточнене число переписаних осіб у портфелі проставлялося стилізованими цифрами у зоні зчитування.

Після закінчення підготовки всього територіального масиву до автоматизованого оброблення на зворотній стороні останнього аркушу опису масиву (форма М) проставлялася дата закінчення його підготовки і підпис відповідальної особи.

На цьому роботи з підготовки матеріалів перепису населення до автоматизованого оброблення закінчувалися. Передача територіального масиву на дільницю сканування здійснювалася з одним екземпляром опису масиву, який вкладався в кишеню портфеля № 1 з одночасним записом на його ярлику: “Опис”. Другий екземпляр опису масиву залишався у відділі перепису населення територіального управління статистики.


Зміст ] Попередня ] Наступна ]


 

© Державний комітет статистики України, 2004
© Інститут демографії та соціальних досліджень Національної академії наук України, 2004
© ТОВ "Інтелектуальні Системи ГЕО" (електронна версія), 2004