1.1. Римські цензи та перші обліки населення*

Необхідність в обліку населення виникла у сиву давнину. Вона була пов’язана з політичними, господарськими і воєнними потребами стародавніх держав, яким потрібні були відомості про кількість населення, яке здатне платити податки або може бути призваним до війська.

Перші в історії людства обліки населення були проведені в найдавніших державах світу в басейні річок Тигру та Євфрату (Месопотамії), у Вавілоні, Ассирії, Єгипту, Китаї, Японії, Індії.

Перші обліки населення мали примітивний характер. Іноді вони велися не шляхом записів, а носили символічний характер. Скіфський цар Аріанта (Скіфія була розташована переважно на території сучасної України), бажаючи знати число своїх підданих, наказав: кожному скіфові під страхом смертної кари принести мідний наконечник стріли.

Початок народообчислення губиться в глибокій давнині. Дані про перший перепис населення в Китаї відносяться до XXVII століття до нашої ери. З XII століття до нашої ери переписи в Китаї набувають постійної періодичності. В Європі обліки населення проводились у стародавній Греції: є відомості про один з них в Афінах у IV столітті до нашої ери, який охоплював дорослих чоловіків усіх категорій населення.

Починаючи з 435 року до Різдва Христового, регулярно проводились обліки населення за місцем народження в Стародавньому Римі та в усій Римській імперії. Маємо у Євангелії: “Тими днями вийшов наказ від кесаря Августа переписати всю землю. Перепис цей, перший, відбувся, коли Сирією правив Киріній. І йшли всі записатися, – кожен у своє місто. Пішов також і Йосиф з Галилеї, з міста Назарета в Юдею, в місто Давида, що зветься Вифлеєм, бо він походив з дому й роду Давида, щоб записатися з Марією, зарученою своєю, що була вагітна” (Новий Завіт, Євангеліє від Луки, гл. 2).

Врахувати майно громадян і полічити самих громадян – таке було основне завдання цензів, які мали потрійне значення: фіскальне (тобто пов’язане з оподаткуванням), військове і політичне (право голосу в народному зібранні).

Як відзначають французькі енциклопедисти, римські цензи проводились з метою визначення могутності країни та посилення панування. Кожні п’ять років складалися списки всіх римських громадян з розподілом їх за майновим станом. Для затвердження реєстрів усі громадяни певного дня збиралися на Марсовому полі.

Спочатку проводились цензи імператорами, потім консулами. У республіканську епоху керівництво цими операціями було покладено на спеціально вибраних осіб – цензорів.

Цензори оприлюднювали правила, згідно з якими проводились окремі цензи. Кожний римський громадянин, який підлягав обліку, повинен був під клятвою повідомити своє ім’я, вік, імена та вік членів сім’ї, а також надати відомості про своє майно, його вартість. Особи, які ухилялися від цензу, тяжко карались.

Цензи охоплювали не все населення. Дослідники вважають, що цензи за республіканської епохи не включали жінок, дітей, рабів та іноземців. Виникає питання про те, які ж категорії дорослого чоловічого населення включалися у підсумки цензів? Одні стверджують, що включали лише глав родин, інші вважають, що об’єктом цензу були всі громадяни, окрім вільновідпущених і пролетарів; побутує також думка про те, що враховувалось усе вільне доросле чоловіче населення.

Під впливом змін у фінансовому законодавстві в епоху імператорів цензи втратили своє практичне значення для уряду.

Зменшилось їх військове значення у зв’язку з вербуванням до війська широких верств населення, раніше ж цензи слугували, зокрема, для розподілу населення на польові сили і запас (старші 46 років). Врешті-решт цензи стали проводити рідше – замість п’ятирічного проміжку, який на практиці витримувався далеко не завжди, були встановлені 20-річні, однак і цей строк зазвичай порушувався.

У першому столітті нашої ери цензи припиняють своє існування. Однак в іншому вигляді, у формі майнового кадастру, ця операція проіснувала ще досить тривалий час.

Операції, аналогічні цензу, організовувались також у провінціях, які належали Риму.

У період феодалізму облік населення мав випадковий, епізодичний характер, проводився у зв’язку з якимись надзвичайними обставинами (війна, голод, епідемія).

Така складна статистична операція як облік населення потребує наявності досить добре організованого розгалуженого апарату, який могла надати централізована держава, а її якраз і не було за феодалізму. До того ж при феодалізмі дані про населення для військових та фінансових потреб, певно, були не особливо необхідні, однак потреба в них зростала з посиленням центральної влади. Обліки, які проводились у середні віки в Англії нормандськими завойовниками, були ланками в процесі поступового витіснення феодалізму централізованою державою.

У зв’язку зі спустошеннями, що були наслідками “чорної смерті” в XIV столітті, в Англії готували суцільний облік на зразок римських цензів, який пов’язувався з оподаткуванням; протягом XVI століття тут неодноразово організовувались обліки осіб, здатних носити зброю.

Відома статистична операція в Саксонії у 1571 р., коли місцева влада повинна була врахувати всі господарства, вказавши кількість, вік та заняття чоловіків, реєструвались також жінки і діти.

У Бельгії в XV – XVI століттях для визначення чисельності населення неодноразово проводились обліки житла, будинків. Отримані при цьому дані про населення коливалися в досить значних межах, оскільки в одних випадках рахували 5 осіб на одне житло, в інших цю цифру збільшували до 10 осіб.

У Франції у феодальну епоху дані про населення зустрічаються в деяких обліках земельних площ, у списках платників податків. Протягом XIV – XVI століть не раз проводили облік домашніх осередків, наприклад, у 1328 р. У кінці XVIІ століття від інтендантів вимагали дані щодо кількості населених пунктів і кількості жителів; найбільш якісні дані, безумовно, спирались на обліки осередків.

У середині XVIІ століття інтерес до проблем населення продовжує зростати. Ці питання привертають увагу політиків, вче-них; зокрема, так було у Франції, яка вела тоді безперервні війни. Представники опозиційних груп багато говорили про зменшення населення країни. Кінець XVIІ та початок XVIІІ століть у Франції були періодом розквіту абсолютизму. Посилювалась центральна влада. Завдання, які стояли перед державним апаратом, усе більше ускладнювались, вирішення їх усе наполегливіше вимагало певних достовірних даних про населення.

На допомогу державі прийшла церква. Вже з початку середніх віків інтереси духовенства привели до необхідності обліку церковних обрядів: хрещень, поховань, шлюбів. Це було безпосередно пов’язано зі стягненням церковних зборів. Саме тоді зароджується статистика природного руху населення.

Дані церковної реєстрації і стали основою обліку населення, насамперед у Франції. Тут у деяких районах проводилися суцільні обліки населення, потім визначали кількість народжених за декілька років, виводили з них середню. Отримане співвідношення між числом народжених та кількістю жителів цих районів поширювали на всю територію. Подібні методи обчислень набули широкого розповсюдження при визначенні чисельності населення Франції та інших країн. У середині XVIІІ століття за часів Фрідріха Великого матеріали таких обчислень навіть визнавалися точнішими, ніж дані суцільних обліків.

Проведені за різними способами, а часто просто інтуїтивно, обчислення не давали надійних матеріалів. Все частіше доводилось організовувати прямі обліки, зокрема здатного до військо-вої служби населення.

У Голландії у XVIІІ столітті в деяких районах проводились обліки чоловіків у віці від 20 до 60 років. Для визначення загальної чисельності населення отримані результати перемножували на чотири. Облік, проведений тут у 1795 р., який вперше охопив всю територію країни, мав за мету надати матеріали для розподілу депутатських місць у законодавчих органах окремих провінцій.

У Данії перший облік населення було проведено 1769 р. з метою визначення кількості платників податків. Друга подібна операція відбулася 1787 року.

В Австрії народообчислення почали з 1754 р., а декрет про їх проведення було видано 13 листопада 1753 року. Проводились вони зазвичай через кожні 3 роки і давали можливість розпод-ілити населення за статтю, сімейним станом, а також декількома віковими групами. В 1771 р. цей захід охоплював лише здатних до військової служби чоловіків. Конкретно виражена цілеспрямованість обліку погіршила і без того низьку якість отриманих матеріалів. У подальшому повернулися до обліку населення обох статей. Все ж основна увага влади спрямовувалася на перепис чоловічого населення. Як і раніше, ці операції мали чіткий зв’язок з військовими заходами.

У Прусії питання проведення великої статистичної операції, яка мала б переважно демографічний характер, піднімалось у 1644 р. Однак ця акція зустріла опір дворян, які побоювались можливих податкових наслідків, і не була здійснена. Цей приклад наочно продемонстрував боротьбу між феодалами та центральною владою, негативне значення якої для статистичних обліків все зростало.

Протягом XVIІІ століття неодноразово проводились обліки в Прусії, де з 1719 р. вони охопили основну масу населення (за винятком привілейованих груп); раніше враховувались тільки деякі окремі категорії жителів (здатних до військової служби тощо).

В цей же час все більше зростає інтерес до обліку населення у деяких німецьких князівствах. У Баварії з 1770 до 1780 рр. проводився облік населення, який німецькі статистики називають видатним явищем того часу. Кожна особа була окремо записана. При цьому встановлювали відмінності між юридичним та наявним населенням, вживались заходи проти подвійного обліку населення. Все це, поряд із вдалим узагальненням матеріалів, на думку німецьких дослідників, було досягненням, яке не завжди мало місце в подальшому. Правда, той факт, що ця операція тривала 9 років, свідчить не на її користь.

Наприкінці XVIІІ століття і на початку XІX у Баварії органі-зували декілька обліків, метою яких було “встановлення чисельності військових контингентів”, про що йшлося у відповідному розпорядженні. Однак, щоб не викликати настороженості з боку населення, передбачалось проводити ці операції під виглядом загальних переписів.

У 1748 р. було проведено облік населення в Іспанії за досить широким колом ознак. Проведений у 1768 р. “загальний перепис” зустрів досить значний опір населення, яке побоювалось введення нових податків. Аналогічні операції було передбачено в 1797-1799 роках.

Обліки населення в цей період мали місце не тільки в Європі. В Японії обліки, які використовували реєстри родин, практикувалися з 1721 року. Вони проводилися кожні 6 років. До початку XІX століття такі обліки акуратно виконувались, відомі матеріали 18 таких операцій. Дворянство і деякі інші групи населення не були охоплені обліками. Не повністю враховувались також діти. Вважають, що поза обліками залишалось 10% населення.

Обліки населення, які проводилися в Угорщині і деяких інших частинах Австрійської імперії, дещо відрізнялись від подібних заходів, які мали місце власне в австрійських провінціях.

Перший перепис в Угорщині, організований у 1787 р. всупереч представницьким органам, де засідало дворянство, викликав сильний опір останніх. У 1804 р. закон про аналогічний захід був схвалений палатою, однак дворян виключили з обліку. Уряд був вимушений іти на компроміс і відмовлятися від обстеження привілейованих верств. Це явище притаманне облікам населення, що проводилися на перших етапах існування централізованої держави, якій доводилось рахуватися з феодальною знаттю, поступатися їй.

Хвиля протестів піднялась в англійському парламенті у 1753 р. при обговоренні питання щодо перепису. Один із членів палати вважав цей проект таким, що остаточно зруйнує залишки англійської свободи, інші розглядали перепис як “найжахливіший засіб пограбування і задушення, який колинебудь застосовувався”. Деякі сподівалися, що перепис стане причиною суспільного лиха, епідемічних захворювань, побоювалися, що підсумки переписів розкриють ворогам малочисельність населення країни. Хоча палата громад і прийняла відповідний законопроект, та все ж він був відхилений палатою лордів.

Обліки осередків, димів, або вірніше домів (будинків), які мали значення при проведенні фіскальних заходів, мали місце не тільки в Європі. Вони зустрічалися в країнах Азії ще в кінці XVIІІ, на початку XІX столітть. Наприклад, у Бірмі вони були проведені у 1783 і у 1826 рр. Тут вживали найсуворіші заходи для забезпечення точності отриманих даних. Місцеві чиновники не тільки звільнялись від своїх посад, але й засуджувались до смертної кари за подання невірних даних. На місця направлялися секретні контролери, яким доручали перевіряти дані, що подавалися.

Багато авторитетів того часу вважали проведення суцільного обліку населення акцією надзвичайно складною, неможливою. Ось що писали про це: “Усі політики і адміністратори завжди визнавали точний облік населення держави операцією, необхідною для різноманітних потреб уряду, однак у всі часи її здійснення вважалось складним як з причини часу і зусиль, яких потребує ця справа, так і з остраху розпалити населення, завжди упереджене до заходів уряду”1.

У Франції наприкінці XVIІІ століття деякі автори визнавали проведення суцільного обліку населення не тільки дуже дорогою, а й надзвичайно складною справою: “Безумовно, неможливо організувати загальний перепис, у такій великій країні, як Франція; ще менш доцільно повторювати його щорічно”2, – заявляв Неккер.


* При підготовці розділів 1.1. і 1.2. використані результати відповідних розробок колишніх співробітників Інституту демографії і санітарної статистики АН УРСР В.К. Воблого та П.І. Пустохода.

1 В.К. Воблый, Переписи населения в капиталистических странах, М, 1940, стр. 7

2 там же, стр. 8


Зміст ]Попередня ] Наступна ]


 

© Державний комітет статистики України, 2004
© Інститут демографії та соціальних досліджень Національної академії наук України, 2004
© ТОВ "Інтелектуальні Системи ГЕО" (електронна версія), 2004