4.6.3. Угрупування сімей та жінок за кількістю народжених дітей

 З огляду на специфіку сім’ї як осередку відтворення населення, угрупування сімей, домогосподарств за наявністю та кількістю дітей є одними з головних характеристик сімейного складу населення1. Найбільш повну картину щодо розподілу сімей та жінок за кількістю народжених дітей можна отримати у дзеркалі перепису населення (моментний “знімок” станом на критичну дату перепису). Тому сімейний склад населення у цілому та угрупування сімей за кількістю наявних дітей вивчається, як правило, за матеріалами переписів населення. Порівняння даних переписів населення дозволяють прослідковувати ті зміни, які відбулися у формування дітності сімей за міжпереписний період (10 – 11 років).

Специфікою міжпереписного періоду 1989-2001 р. в Україні є та обставина, що він збігся з перехідним періодом до ринкової економіки та до нової соціальної структури суспільства. Цей період дозволяє на масовому матеріалі, з охопленням загальної чисельності сімей, домогосподарств, проаналізувати зміни у формуванні сімейної структури населення у цілому та більш докладно з’ясувати прояви демографічної кризи дітородної ситуації в сім’ях. Такий ситуаційний аналіз тим більш важливий з огляду на ту обставину, що однією з головних ознак демографічної кризи в Україні є насамперед різке зниження народжуваності. Отже, угрупування сімей і жінок за кількістю народжених і наявних дітей – це один із вихідних аналізів у контексті поглибленого дослідження демографічної кризи у цілому та розробки механізмів протидії її посиленню.

Наявність дітей в сім’ях, домогосподарствах

У міжпереписний період 1989-2001 рр. зменшення загальної чисельності населення і кількості сімей, як ознака і прояв демографічної кризи, супроводжувалось (чи було наслідком) зменшення частки сімей з дітьми у віці до 18 років. Воно відбувалось переважно за рахунок міського населення і стосувалось всіх, без винятку, демографічних типів сімей, домогосподарств (табл. 4.6.20). Згідно з даними табл. 4.6.20 частка сімей з неповнолітніми дітьми в Україні зменшилась: по всіх поселеннях – від 56,4% у 1989 р. до 51,5 у 2001 р.; у міських поселеннях – від 60,0% до 51,6 (на 14,0%) за відповідні роки. В той же період у сільській місцевості вона збільшилась від 49,2% до 51,1 (на 3,9%); в результаті зменшилась диференціація цієї частки в розрізі місто-село, а її переважання у міських поселеннях стало незначним. Така ситуація спостерігається, незважаючи на переважання у містах контингентів сприятливого дітородного віку та молодих сімей. Вона свідчить про поширеність бездітності, яка більшою мірою стосується міського населення. Проте в трипоколінних сільських сім’ях з однією та двома і більше шлюбними парами частка сімейних домогосподарств з дітьми перебільшила її значення у містах внаслідок значного збільшення таких сільських сімей за 1989-2001 рр.

Таблиця 4.6.20. Угрупування сімейних домогосподарств за демографічними типами та наявністю дітей у віці до 18 років в Україні, за даними переписів населення 1989-2001 рр.,%

Типи домогосподарств (ДГ)

 

Частка сімейних домогосподарств з дітьми у віці до 18 років, %
Міські поселення та сільська місцевість Міські поселення Сільська місцевість

1989

2001

2001 в % до 1989

1989

2001

2001 в % до 1989

1989

2001

2001 в % до 1989

Всі сімейні ДГ:

56,4

51,5

91,3

60,0

51,6

86,0

49,2

51,1

103,9

У тому числі сімейні ДГ:  

з однією шлюбною парою з дітьми і без дітей

53,4

46,2

86,5

57,9

47,3

81,7

44,2

43,8

99,1

з однією шлюбною парою з дітьми і без дітей, з одним із батьків, подружжя

61,9

48,6

78,5

63,1

50,0

79,2

60,2

45,8

76,1

з однією шлюбною парою з дітьми і без дітей, з одним із батьків подружжя або без них та з іншими родичами або не родичами

70,3

69,8

99,3

70,9

67,2

94,8

69,2

74,3

107,4

з двома та більше шлюбними парами з дітьми і без дітей, з одним із батьків подружжя (або без них), з іншими родичами або не родичами (або без них)

83,9

82,2

98,0

83,2

79,4

95,4

85,0

85,5

100,6

з матері з дітьми

50,7

47,7

94,1

55,5

50,6

91,2

37,6

37,3

99,2

з батьком і дітьми

38,3

34,4

89,8

40,1

35,0

87,3

33,4

32,7

97,9

з матері з дітьми та одним із батьків матері, (батька)

81,9

80,3

98,0

82,6

80,4

97,3

79,9

79,9

100,0

з батька з дітьми та одним із батьків батька (матері)

73,4

70,7

96,3

71,3

69,5

97,5

78,0

74,2

95,1

Інші ДГ

43,5

39,0

90,0

47,3

39,4

83,3

36,9

38,2

103,5

Джерело: таблицю складено за даними: Сім’я в Україні (за даними перепису населення 1989 року) – Київ: Мін. Статистики України, 1993. – С.446-455; матеріалами Всеукраїнського перепису населення 2001 р. Держкомстат України.

Максимальні частки сімей (понад 4/5) з неповнолітніми дітьми спостерігаються в складних трипоколінних домогосподарствах з двома і більше шлюбними парами в селах та в неповних міських сім’ях з матері з дітьми, які проживають разом з одним із батьків (матері чи батька). Провідними чинниками тут слугують виробнича кооперація дрібних селянських господарств та поширеність консенсуальних шлюбно-сімейних стосунків, безшлюбного материнства і пристосування до системи соціального захисту матерів і дітей у містах. Мінімальні значення часток сімей з дітьми припадають на індивідуальні домогосподарства, у складі яких лише батько з дітьми. Це, за рідким винятком, – вдівці, адже при розлученні діти здебільшого лишаються з матір’ю.

Особливу увагу привертає значне (до ¼) зменшення часток сімейних домогосподарств з дітьми серед таких сімейних угрупувань які складаються з однієї шлюбної пари з дітьми чи без дітей. У містах і селах України саме такі шлюбні пари не мають дітей у переважаючій більшості – відповідно 52,7% і 56,2% (2001 р.); за міжпереписний період частка таких сімей з дітьми зменшувалась найбільш швидкими темпами, особливо у міських жителів (табл. 4.6.20). Серед чинників цього явища слід назвати поширене відкладання народження дітей “до кращих часів” щодо рівня життя. Позначається також і постаріння вікової структури населення та відокремлення дорослих дітей від батьків (роздрібнення сімей); в результаті збільшується частка шлюбних пар, які вийшли з дітородного віку чи в умовах поширеної малодітності більше не збираються народжувати дітей. Більш повне уявлення про дітородну ситуацію в сімейних домогосподарствах дає їх угрупування за кількістю дітей.

Динаміка змін кількості дітей в сімейних осередках, домогосподарствах

Поширена в Україні однодітність у міжпереписний період 1989-2001 рр. значно зросла: у всіх поселеннях – від 52,1% у 1989 р. до 64,1 у 2001 р. (на 23,0%); у міських поселеннях – відповідно від 55,2% до 70,2 (на 27,2%); в сільській місцевості – від 44,4% до 50,8 (на 14,4%). Частка 2-х і 3-х і більше дітних сімейних домогосподарств зменшилась, особливо значними темпами у містах (у 1989 р. порівняно з 2001 р. вона була відповідно у 1,5 і 1,7 рази вищою), (табл. 4.6.21). З огляду на орієнтації подружніх пар в середньому на дводітність частка дводітних сімейних осередків, домогосподарств занадто низька у містах – 26,5% (2001 р.), в селах – 38,32. Динамічні порівняння з 1989 р. засвідчили її значне зменшення, особливо у міських жителів.

Таблиця 4.6.21.  Розподіл сімейних домогосподарств, які складаються з двох осіб і більше, за кількістю дітей у віці до 18 років в Україні у 1989, 2001 рр.,%

Частка сімейних домогосподарств з дітьми у віці до 18 років, %*

 

Міські поселення тасільська місцевість Міські поселення Сільська місцевість

1989

2001

2001 в % до 1989

1989

2001

2001 в % до 1989

1989

2001

2001 в % до 1989

Всі сімейні домогосподарства з дітьми до 18 років

100

100

-

100

100

-

100

100

-

У тому числі:  

1 дитина

52,1

64,1

123,0

55,2

70,2

127,2

44,4

50,8

114,4

2 дитини

39,5

30,2

76,5

39,1

26,5

67,8

40,5

38,3

94,6

3 і більше

8,4

5,7

67,9

5,7

3,3

57,9

15,1

10,9

72,2

Джерело: за даними переписів населення 1989, 2001 рр.; для 2001 р. – авторські розрахунки за матеріалами Держкомстату України, які дозволяють робити порівняння з 1989 р.

*Слід брати до уваги, що одиницею спостереження у 1989 р. була сім’я, а 2001 р. – домогосподарства різного типу; враховані індивідуальні домогосподарства з 2 і більше осіб, які зіставними з даними 1989 р.

Вимогам відновлення чисельності населення навіть в межах простого його відтворення мала б відповідати середньодітність, тобто переважання дво-, тридітних сімей, проте така ситуація була недосяжною і за відносно стабільної ситуації доперехідного періоду внаслідок майже повної зайнятості жінок професійною працею поза домом та невідповідним щодо потреб рівнем матеріального забезпечення материнства і дитинства. Тим більше вона загострилась в умовах сучасного низького рівня життя в Україні.

За матеріалами перепису населення 2001 р. було введено в практику додаткову розробку даних щодо угрупування сімейних осередків за кількістю дітей, незалежно від демографічного типу індивідуальних домогосподарств, до складу яких вони входять. Передбачено такі сімейні осередки: подружні пари з дітьми у віці до 18 років, матері з дітьми у віці до 18 років, батьки з дітьми у віці до 18 років. Вони дають уточнену картину дітності подружжів та так званих неповних (без одного з батьків) сімейних груп. Згідно з даними табл. 4.6.22 угрупування сімейних осередків подружніх пар за кількістю неповнолітніх дітей відбиває загальні тенденції поширення однодітності з переважанням у міських жителів в 1,4 рази. Проте найбільш значні відмінності у розрізі місто-село спостерігаються щодо часток дводітних і тридітних сімейних осередків. У подружніх пар з дітьми частка дводітних була: по всіх поселеннях – 32,7%; у містах – 28,9; в селах – 39,9% (у 1,4 раза більше порівняно з містами). Занадто малі були частки подружні осередки з трьома і більше: відповідно – 5,6%; 3,0 і 10,3% (в селах в 3,4 рази більше порівняно з містами). В так званих неповних сімейних осередках однодітність є переважаючою і найбільш поширеною; її частка досягає понад 4/5 частини у містах і понад 2/3 в селах (табл. 4.6.22). В таких сім’ях насамперед загострюються проблеми матеріального утримання і гармонійного батьківського виховання дітей.

Таблиця 4.6.22. Розподіл сімейних осередків індивідуальних домогосподарств за кількістю дітей до 18 років та величиною в Україні, за даними Всеукраїнського перепису населення 2001 р.

  Частка сімейних домогосподарств з дітьми у віці до 18 років,%*
Міські поселення та сільська місцевість Міські поселення Сільська місцевість

Частка по місту в % до села

Частка з дітьми

Середня величина осередку

Частка з дітьми

Середня величина осередку

Частка з дітьми

Середня величина осередку

Подружні пари з дітьми до 18 років

100

3,6

100

3,5

100

3,8

-

У тому числі:  

1 дитина

61,7

3,2

68,1

3,2

49,8

3,2

136,7

2 дитини

32,7

4,1

28,9

4,0

39,9

4,1

72,4

3 і більше

5,6

3,0

10,3

29,1

Матері з дітьми до 18 років

100

2,4

100

2,3

100

2,6

-

У тому числі:  

1 дитина

78,0

2,1

81,0

2,1

67,6

2,2

119,8

2 дитини

18,9

3,1

17,0

3,1

25,5

3,1

66,7

3 і більше

3,1

2,0

6,9

29,0

Батьки з дітьми до 18 років

100

2,4

100

2,3

100

2,5

-

У тому числі:  

1 дитина

81,1

2,1

83,8

2,1

73,2

2,2

114,5

2 дитини

16,5

3,1

14,7

3,1

21,8

3,1

67,4

3 і більше

2,4

1,5

5,0

30,0

Джерело: авторські розрахунки за даними Держкомстату України.

*Види сімейних осередків угруповані з різних типів індивідуальних домогосподарств з 2-х осіб і більше.

Розподіл жінок за кількістю народжених дітей

Переписи населення дозволяють більш докладно вивчити дітородну ситуацію щодо сімейних осередків та жінок, а також поширити діапазон досконалих показників у контексті вивчення наслідків зміни народжуваності. Згідно з даними Всеукраїнського перепису населення 2001 р. кількість народжених дітей в Україні, яка припадає в середньому на одну жінку у віці 15 років і старших була: всі поселення – 1,9 (з них живі 1,8); міські поселення – 1,7 (живі 1,7); сільська місцевість – 2,3 (живі 2,1). У контексті забезпечення простого відтворення населення (навіть за нормальної демографічної ситуації) згадувані показники лише в селах наближаються до потреби. Тут вони на 35,3% вищі за міські (табл. 4.6.23). Щодо міських жителів, то згадуваних потреб вони не забезпечують.

Таблиця 4.6.23. Розподіл жінок за віком та середньою кількістю народжених дітей в Україні, за даними Всеукраїнського перепису населення 2001 р.

Вік

 

Середня кількість народжених дітей
Міські поселення та сільська місцевість Міські поселення Сільська місцевість Село в % до міста

Всього дітей

з них живі

Всього дітей

з них живі

Всього дітей

з них живі

Всього дітей

Всі жінки у віці 15 років і старші

1,9

1,8

1,7

1,7

2,3

2,1

135,3

15-19

1,1

1,0

1,0

1,0

1,1

1,0

100,0

20-24

1,2

1,2

1,1

1,1

1,3

1,3

118,2

25-29

1,4

1,4

1,3

1,2

1,6

1,6

123,1

30-34

1,6

1,6

1,5

1,4

2,0

1,9

133,3

35-39

1,8

1,8

1,7

1,6

2,2

2,1

129,4

40-44

1,9

1,9

1,8

1,7

2,3

2,3

127,8

45-49

2,0

1,9

1,8

1,8

2,4

2,3

133,3

50-54

2,0

1,9

1,8

1,8

2,4

2,3

133,3

55-59

2,0

1,9

1,8

1,7

2,5

2,3

138,9

60-64

2,1

1,9

1,8

1,7

2,5

2,3

138,9

65-69

2,2

2,0

1,9

1,8

2,6

2,4

136,8

70 і старші

2,3

2,0

2,1

1,8

2,7

2,2

128,6

15-49

1,7

1,7

1,6

1,6

2,0

2,0

125,0

Джерело: за даними Держкомстату України.

Спостерігається значна диференціація показників народжених і наявних (живих) дітей за віком жінок. Згідно з даними табл. 4.6.23 середня кількість народжених однією жінкою дітей збільшується в залежності від підвищення віку жінок. Проте звертає на себе увагу та обставина, що у найсприятливішому для народження і виховання дітей віці 20-24 роки середня кількість народжених жінкою дітей занадто низька у міських і сільських жінок – відповідно 1,1 і 1,3. У віковій групі 25-29 років вона теж низька у містах – 1,3 і дещо вища в селах – 1,6. Проте саме до 30 років жінки мали б народити бажану кількість дітей (двійко). Але по Україні в середньому двох і дещо більше дітей народили жінки 40 років і старші, лише в селах – 30 років і старші; у міських жінок дітей в середньому було менше двох – 1,7, лише у 70-річних – 2,1. Якщо мінімальне значення середньої кількості народжених і наявних дітей цілком природно припадає на вікову групу 15-19 років, то максимальне – на 70 років і старші. Найстарші жінки в середньому народили дітей по Україні в цілому – 2,3; у містах – 2,1; в селах – 2,7. Однак в межах дітородного віку 15-49 років лише відповідно – 1,7; 1,6; 2,0. Вищі показники середньої кількості народжених однією жінкою дітей припадають на ті покоління жінок, які народжували дітей 20 років тому, після 1982 р. Саме тоді жінкам була надана можливість отримати відпустку по догляду за народженою дитиною до 3-х років.

Таким чином, диференціація показників середньої кількості народжених і наявних дітей за віком жінки свідчить, що занадто низькі значення цих показників у жінок 20-29 років, особливо у міських, є наслідком поширення однодітності та відкладання народження дітей наступних черг у 90-і роки. Значне переважання показників середньої кількості народжених однією жінкою і наявних дітей у сільських жінок порівняно з міськими засвідчує, що наявність дрібного селянського господарства, житлові умови сільських жителів у перехідний період 90-х років пом’якшували напругу з матеріальним утриманням сім’ї. Крім того, не виключено, що сільські жителі більшою мірою вбачають сенс життя в дітях. Для з’ясування цих питань потрібен самостійний аналіз дітородної ситуації із залученням більш широкого діапазону соціально-економічних характеристик жінок, умов їх життя тощо. Стає у пригоді регіональний аналіз.

Регіональні особливості угрупування жінок та сімей за наявністю дітей

За даними Всеукраїнського перепису населення 2001 р. максимальне значення середньої кількості народжених дітей, яке припадає на одну жінку у віці 15 років і старших, спостерігалось: по всіх поселеннях у Рівненській області – 2,4; у міських жителів Закарпатської області – 2,0, у сільських Рівненської області – 2,8. Мінімальні значення згадуваних показників були: по всіх поселеннях у Харківській області – 1,7; у міських жителів Харківської області – 1,6; у сільських жителів Полтавської, Харківської та Черкаської області – 2,1.

Лише у сільській місцевості жінки у віці 15 років і старші народжували в середньому дещо більше двох дітей; у міських поселеннях – менше двох. Така дітородна ситуація спостерігалась в АР Крим та у всіх областях України, за винятком міських жінок Закарпатської області (табл. 4.6.24).

Таблиця 4.6.24. Розподіл жінок за кількістю народжених дітей в областях України, за даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року

  Середня кількість народжених дітей*
Міські поселення та сільська місцевість Міські поселення Сільська місцевість Сільські жінки в % до міських

Всі жінки 15 років і старші

Жінки 15-49 років

Всі жінки 15 років і старші

Жінки 15-49 років

Всі жінки 15 років і старші

Жінки 15-49 років

15 р. і старші

15-49 років

Україна

1,9

1,7

1,7

1,6

2,3

2,0

135,3

125,0

АР Крим

2,0

1,7

1,7

1,6

2,3

2,0

135,3

125,0

Вінницька

2,0

1,8

1,8

1,6

2,2

1,9

122,2

118,8

Волинська

2,3

2,0

1,9

1,8

2,7

2,3

142,1

127,8

Дніпропетровська

1,8

1,6

1,7

1,6

2,2

2,0

129,4

125,0

Донецька

1,8

1,6

1,7

1,6

2,2

1,9

129,4

118,8

Житомирська

2,2

1,8

1,9

1,7

2,6

2,1

136,8

123,5

Закарпатська

2,3

2,0

2,0

1,8

2,5

2,1

125,0

116,7

Запорізька

1,8

1,6

1,7

1,5

2,2

1,9

129,4

126,7

Івано-Франківська

2,2

1,9

1,9

1,8

2,4

2,1

126,3

116,7

Київська

2,0

1,7

1,8

1,6

2,2

1,9

122,2

118,8

Кіровоградська

1,9

1,7

1,8

1,6

2,2

2,0

122,2

125,0

Луганська

1,8

1,6

1,8

1,6

2,2

1,9

122,2

118,8

Львівська

2,1

1,9

1,8

1,7

2,5

2,1

138,9

123,5

Миколаївська

1,9

1,7

1,7

1,6

2,3

2,0

135,3

125,0

Одеська

1,9

1,7

1,7

1,6

2,3

2,1

135,3

131,3

Полтавська

1,9

1,7

1,7

1,5

2,1

1,9

123,5

126,7

Рівненська

2,4

2,1

1,9

1,8

2,8

2,4

147,4

133,3

Сумська

2,0

1,7

1,8

1,6

2,3

2,0

127,8

125,0

Тернопільська

2,1

1,9

1,9

1,7

2,3

2,1

121,1

123,5

Харківська

1,7

1,6

1,6

1,5

2,1

1,9

131,3

126,7

Херсонська

2,0

1,8

1,8

1,6

2,3

2,0

127,8

125,0

Хмельницька

2,1

1,8

1,8

1,6

2,3

2,0

127,8

125,0

Черкаська

1,9

1,7

1,8

1,6

2,1

1,9

116,7

118,8

Чернівецька

2,1

1,9

1,8

1,7

2,3

2,2

127,8

129,4

Чернігівська

2,0

1,7

1,8

1,6

2,3

2,0

127,8

125,0

м.Київ

1,6

1,5

1,6

1,5

-

-

-

-

м.Севастополь (міськрада)

1,7

1,5

1,6

1,5

2,1

1,8

131,3

120,0

Джерело: Таблицю складено за даними Держкомстату України.

*Кількість дітей, що припадає в середньому на одну жінку, контингенту жінок 15 років і більше, які народжували дітей.

Низькі значення (менше 2-х) показників середньої кількості народжених дітей, які припадають на одну жінку у віці 15 років і старші, спостерігаються у високоурбанізованих, промислово розвинених областях, де переважає міське населення. Більш високі ці показники у західних областях та у сільській місцевості всіх без винятку областей України. Окрім суто економічних чинників, специфіки зайнятості населення та відмінностей щодо умов життя, позначаються етно-національні, релігійні та інші культурні устої, шлюбно-сімейні традиції як надбання українського народу тощо. Дія згадуваних чинників зумовлює також міжобласну диференціацію сімейного складу населення за наявною кількістю неповнолітніх дітей.

Таблиця 4.6.25. Частка сімейних домогосподарств з дітьми до 18 років по АР Крим та областях України у 1989, 2001 рр., %

 

Відсоток сімейних ДГ з дітьми до 18 років у загальній кількості ДГ*
Міські поселення та сільська місцевість Міські поселення Сільська місцевість

1989

2001

2001 в % до 1989

1989

2001

2001 в % до 1989

1989

2001

2001 в % до 1989

Україна

56,4

51,5

91,3

60,0

51,6

86,0

49,2

51,1

103,9

АР Крим

58,7

51,9

88,4

58,8

50,2

85,4

58,4

54,7

93,7

Вінницька

51,8

51,5

99,4

62,9

56,1

89,2

43,5

47,5

109,2

Волинська

58,4

57,9

99,1

66,1

59,5

90,0

51,2

54,9

107,2

Дніпропетровська

56,4

50,0

88,7

58,3

50,1

85,9

47,5

49,3

103,8

Донецька

54,7

48,1

 87,9

55,5

 48,2

86,8

48,1

47,9

 99,6

Житомирська

54,3

51,6

95,0

62,4

55,3

88,6

45,4

47,0

103,5

Закарпатська

67,0

62,5

93,3

66,9

58,8

87,9

67,1

64,8

96,6

Запорізька

56,9

50,0

87,9

59,8

49,9

93,4

48,2

49,2

102,1

Івано-Франківська

61,4

58,8

95,8

65,7

59,2

90,1

58,2

58,5

100,5

Київська

56,1

51,8

92,3

64,3

55,6

86,5

47,0

46,6

99,1

Кіровоградська

52,0

49,2

94,8

58,8

51,0

86,7

42,4

46,7

110,1

Луганська

54,7

48,3

88,3

55,9

48,5

86,8

47,5

47,5

100,0

Львівська

60,9

56,9

93,4

63,5

56,6

89,1

56,8

57,5

101,2

Миколаївська

58,1

52,1

89,7

61,6

51,8

84,1

51,6

52,9

102,5

Одеська

57,3

54,8

90,4

59,6

50,2

84,2

53,0

54,9

103,6

Полтавська

51,9

49,3

95,0

59,2

51,2

86,5

42,7

46,5

106,4

Рівненська

59,9

58,0

96,8

68,2

60,6

88,9

53,2

55,5

104,3

Сумська

52,2

49,3

94,4

60,5

52,5

86,8

39,3

43,3

110,2

Тернопільська

56,4

56,7

100,5

66,6

60,0

90,1

49,7

54,2

109,1

Харківська

56,2

48,8

86,8

58,9

49,0

83,2

46,3

48,0

103,7

Херсонська

59,4

53,6

90,2

61,4

52,7

85,8

56,2

54,9

97,7

Хмельницька

54,1

53,0

98,0

66,2

58,3

88,1

43,6

47,0

107,8

Черкаська

52,3

49,4

94,5

60,8

53,2

87,5

43,1

45,0

104,4

Чернівецька

59,8

57,2

95,7

63,5

56,3

88,7

57,2

57,9

101,2

Чернігівська

48,5

46,2

95,3

60,5

52,3

86,4

35,8

37,8

105,6

м. Київ

62,7

49,9

79,6

62,7

49,9

79,6

-

-

-

м. Севастополь (міськрада)

-

48,3

-

-

48,1

-

-

52,1

-

Джерело: за даними переписів населення 1989, 2001 рр.; Сім’я в Україні (за даними перепису населення 1989 року). – Київ: Мінстатистики України 1993. - С.454-455; за 2001 р. – авторські розрахунки за даними Держкомстату України.

*1989 р. – загальна кількість сімей; 2001 р. – враховувались індивідуальні домогосподарства з двох і більше осіб (сімейні ДГ); які співставні з сім’ями.

Згідно з даними табл. 4.6.25. у міжпереписний період 1989-2001 рр. у всіх областях України відбулося значне зменшення частки сімейних домогосподарств з дітьми у віці до 18 років у міських жителів. В той же період у сільських жителів переважаючої більшості областей ці частки збільшувались. Підвищений їх рівень спостерігається в західних областях; максимум був зафіксований переписами населення 1989 і 2001 рр. по всіх поселеннях та у сільській місцевості Закарпатської області – 67,1% (1989 р.) і 64,8% (2001 р., при 51,1% по селах України у цілому). Мінімальна частка сімейних домогосподарств з неповнолітніми дітьми була у всіх поселеннях і сільській місцевості Чернігівської області – відповідно 46,2% і 37,8 (2001 р.), що значно менше середнього значення по відповідних поселеннях України у цілому. У міських поселеннях мінімум згадуваних показників позначався у Луганській області – 48,5% (2001 р.) при максимальних їх значеннях у Рівненській області – 60,6. Нижчі середнього значення по Україні ці показники спостерігались у промислово розвинених областях, особливо у їх міських жителів (табл. 4.6.25). Саме в цих областях прояви демографічної кризи у формуванні дітності сімей найбільш деформуючі, що обертається неоднозначною проблемною ситуацією стосовно протидії негативним наслідкам цих деформацій.

Ситуаційний аналіз формування дітності сімей в Україні у міжпереписний період 1989-2001 рр. засвідчив характерні особливості розвитку цього процесу, а саме:

У цілому угрупування сімей і жінок в Україні за кількістю народжених і наявних дітей свідчить про посилення тенденцій однодітності. Переміна цієї тенденції на краще у контексті подолання занадто низької для України народжуваності – це провідна проблема щодо протидії демографічній кризі. Її вирішення стосується не лише сучасності, а й віддаленого майбутнього демографічного розвитку України.


1 Специфікою сім’ї як шлюбно-родинної спільності людей та відношення є народження, батьківське утримання і виховання дітей.

2 Чуйко Л.В. Дітородна та виховна ситуація в сім’ях. / / Демографічна криза в Україні. Проблеми, дослідження, витоки, складові, напрями протидії. – Київ: НАН України, Ін-т економіки, 2001. – С.283-394.


Зміст ] Попередня ] Наступна ]


 

© Державний комітет статистики України, 2004
© Інститут демографії та соціальних досліджень Національної академії наук України, 2004
© ТОВ "Інтелектуальні Системи ГЕО" (електронна версія), 2004