Шлюб є передумовою для створення сім’ї, а шлюбний склад населення – базою для формування його сімейного складу та відтворення населення в цілому. Шлюбний склад населення характеризується розподілом за шлюбним станом на тих, які перебувають у зареєстрованому чи незареєстрованому шлюбі у розрахунку на 1000 осіб населення, відповідною кількістю тих, які ніколи не перебували у шлюбі (холостяків та дівчат), овдовілих (вдівців та вдів), розлучених (або тих, які розійшлися).
Загальні тенденції структурних змін шлюбного складу населення та процесів його формування у сучасній Україні є проявом становлення нового типу відтворення населення в ринкових умовах. Ці тенденції коригуються також проявами демографічної кризи, зумовленої труднощами перехідного періоду. Шлюбний склад населення формується під впливом демографічних процесів – шлюбності, розлученості, смертності, міграції тощо, які опосередковують дію соціально-економічних чинників. Народжуваність тут впливає у контексті формування майбутніх шлюбних контингентів та статево-вікової структури населення як передумови "шлюбного ринку" для добору шлюбної пари. Отже, у шлюбному складі населення узагальнюються і проявляються результати взаємодії соціально-економічних і демографічних процесів. Порівняння у динаміці показників шлюбного складу дозволяють простежити особливості згадуваної взаємодії, а також зміни у шлюбно-сімейних орієнтаціях, матримоніальній поведінці тощо.
Загальне уявлення про зміни шлюбного складу за міжпереписні періоди дає порівняльний аналіз інтегральних показників шлюбного стану, провідними серед яких є кількість осіб, які перебувають у шлюбі у віці 16 (або 15) років і старші. Згідно з даними табл. 4.6.1 і 4.6.2 у міжпереписний період 1989–2001 рр. шлюбний стан українського населення значно погіршився. Більшою мірою це стосується чоловіків, ніж жінок, міського населення порівняно з сільським. На тлі відносної стійкості показників шлюбного стану населення після 1959 р. (межа повоєнних років) у міжпереписний період 1989–2001 рр. відбулось таке зменшення кількості осіб, які перебувають у шлюбі у віці 16 років і старші, у розрахунку на 1000 осіб: для всього населення – у чоловіків від 743 до 663, у жінок від 606 до 552; для міських жителів – відповідно від 736 до 646 та від 612 до 539; для сільських жителів – у чоловіків від 758 до 700, у жінок від 594 до 578 (табл. 4.6.1).
Згадувані показники у міських жінок у перехідний період не досягли їх рівня навіть для перших повоєнних років після Другої Світової війни – 539 у 2001 р. порівняно з 545 у 1959 р. Загибель чоловіків на війні і різке порушення статевих пропорцій у ті часи спричинили напругу на "шлюбному ринку" стосовно добору шлюбної пари для жінок, особливо в селах. Шлюбна ситуація перших повоєнних років завдала значних збитків шлюбному стану жінок, що зумовило структурні деформації шлюбного складу населення України в цілому.
Таблиця 4.6.1. Кількість чоловіків і жінок у віці 16 років і старші, які перебувають у зареєстрованому або незареєстрованому шлюбі, в Україні за даними переписів населення, ‰
За даними переписів
відповідних років
|
На 1000 осіб відповідної статі* | |||||||
Чоловіки | Жінки | |||||||
Міські поселення та сільська місцевість |
Міські поселення |
Сільська місцевість |
Місто у % до села |
Міські поселення та сільська місцевість |
Міські поселення |
Сільська місцевість |
Місто у % до села |
|
1926 |
678 |
637 |
689 |
92,5 |
613 |
563 |
625 |
90,1 |
1939 |
702 |
683 |
714 |
95,7 |
603 |
595 |
609 |
97,7 |
1959 |
704 |
696 |
712 |
97,8 |
518 |
545 |
496 |
109,9 |
1970 |
751 |
727 |
784 |
92,7 |
585 |
597 |
570 |
104,7 |
1979 |
744 |
733 |
761 |
96,3 |
588 |
599 |
572 |
104,7 |
1989 |
743 |
736 |
758 |
97,1 |
606 |
612 |
594 |
103,0 |
2001 |
663 |
646 |
700 |
92,3 |
552 |
539 |
578 |
93,3 |
2001 у % до 1970 |
88,3 |
88,9 |
89,3 |
99,6 |
94,4 |
88,8 |
101,4 |
87,6 |
2001 у % до 1989 |
89,2 |
87,8 |
92,3 |
95,1 |
91,1 |
88,1 |
97,3 |
90,5 |
Джерело: за даними Держкомстату України; за 1926 р. – авторські розрахунки; дані за 1926–1939 рр. – в межах адміністративних кордонів відповідних років, у 1939 р. – до 7.09.1939 р.
* Згідно з самовизначеністю осіб щодо шлюбного стану у переписах населення враховуються зареєстровані і незареєстровані шлюби; у 2001 р. вони вперше враховувались окремо.
Труднощі перехідного періоду завдали шлюбній структурі не менш значних кількісних збитків. За даними перепису населення 2001 р. інтегральні показники кількості осіб, які перебувають у шлюбі у віці 16 років і старші, за весь період після 1959 р. у чоловіків були найнижчими в міських і сільських поселеннях України. Що стосується жінок, то найнижчим цей показник був лише у містах; в селах він лишався вищим його значення для 60-70-их років, проте порівняно з 1989 р. теж зменшився (табл. 4.6.1). З огляду на багатомірне загальносоціальне значення шлюбного складу населення у контексті якісної оцінки його деформації, ушкодження і збитки можуть розглядатись більш вагомими, враховуючи пролонговану дію деформуючих наслідків.
Таблиця 4.6.2. Склад населення України за шлюбним станом у 1989 та 2001 рр., ‰ (за даними переписів населення)
|
На 1000 осіб відповідної статі та віку | ||||||||||
Міські поселення та сільська місцевість | Міські поселення | Сільська місцевість | Місто у % до села | ||||||||
1989 |
2001 |
2001 у % до 1989 |
1989 |
2001 |
2001 у % до 1989 |
1989 |
2001 |
2001 у % до 1989 |
1989 |
2001 |
|
Чоловіки | |||||||||||
З усього населення у віці 16 років і старші: | |||||||||||
перебувають у зареєстрованому та незареєстрованому шлюбі |
743 |
663 |
89,2 |
736 |
646 |
87,8 |
758 |
700 |
92,3 |
97,1 |
92,3 |
у незареєстрованому шлюбі |
- |
46 |
- |
- |
39 |
- |
- |
62 |
- |
- |
62,9 |
ніколи не перебували у шлюбі |
179 |
227 |
126,8 |
181 |
241 |
133,1 |
169 |
198 |
117,2 |
107,1 |
121,7 |
вдові |
30 |
40 |
133,3 |
27 |
38 |
140,7 |
38 |
45 |
118,4 |
71,1 |
84,4 |
розлучені та розійшлися |
46 |
70 |
152,2 |
54 |
75 |
138,9 |
32 |
57 |
178,1 |
168,8 |
131,6 |
Жінки | |||||||||||
З усього населення у віці 16 років і старші: | |||||||||||
перебувають у зареєстрованому та незареєстрованому шлюбі |
606 |
552 |
91,1 |
612 |
539 |
88,1 |
594 |
578 |
97,3 |
103,0 |
93,3 |
у незареєстрованому шлюбі |
- |
39 |
- |
- |
33 |
- |
- |
51 |
- |
- |
64,7 |
ніколи не перебували у шлюбі |
120 |
147 |
122,5 |
130 |
161 |
123,8 |
99 |
117 |
118,2 |
131,3 |
137,6 |
вдові |
193 |
196 |
101,2 |
161 |
173 |
107,5 |
255 |
243 |
95,3 |
63,1 |
71,2 |
розлучені та розійшлися |
79 |
105 |
132,9 |
95 |
127 |
133,7 |
50 |
62 |
124,0 |
190,0 |
204,8 |
Джерело: складено за даними Держкомстату України; із авторського розрахунку показників за 2001 р. була виключена чисельність тих, що не вказали шлюбний стан.
Незареєстровані шлюби. З огляду на посилення тенденції до розповсюдження в Україні різних форм шлюбно-сімейних стосунків перепис населення 2001 р. вперше зафіксував окремо так звані консенсуальні, тобто незареєстровані шлюби. На 1000 осіб у віці 16 років і старші в Україні припадає: у чоловіків 46 незареєстрованих шлюбів (39 у містах та 62 в селах); у жінок 39 таких шлюбів (33 у містах і 51 в селах). У чоловіків неофіційних шлюбів на 1/5 більше порівняно з жінками; в сільській місцевості порівняно з міським поселенням їх у 1,6 раза більше у чоловіків і у 1,5 раза – у жінок (табл. 4.6.2). Перевага частки неофіційних шлюбів у чоловіків порівняно з жінками зумовлена превалюючою дією психологічних чинників, згідно з якими схильність до офіційно оформленого шлюбу у жінок вища, ніж у чоловіків.
Таблиця 4.6.3. Розподіл осіб, які перебувають у незареєстрованому шлюбі за статтю та віком в Україні, за даними Всеукраїнського перепису населення 2001 р., %
Вік
|
Частка у % до всіх шлюбів | |||||
Чоловіки | Жінки | |||||
Міські поселення та сільська місцевість |
Міські поселення |
Сільська місцевість |
Міські поселення та сільська місцевість |
Міські поселення |
Сільська місцевість |
|
Все населення 15 років і старші, у тому числі: |
7,0 |
6,0 |
8,8 |
7,0 |
6,1 |
8,9 |
15 |
30,5 |
26,8 |
38,0 |
53,7 |
44,6 |
60,4 |
16 |
35,1 |
30,2 |
44,6 |
43,6 |
39,5 |
46,6 |
17 |
38,9 |
33,2 |
48,2 |
26,7 |
26,5 |
27,0 |
18 |
27,2 |
26,3 |
28,8 |
18,9 |
19,5 |
18,1 |
19 |
22,0 |
21,1 |
23,4 |
15,0 |
15,6 |
14,1 |
15-19 |
25,3 |
23,9 |
27,6 |
19,2 |
19,0 |
19,4 |
20-24 |
12,2 |
12,1 |
12,4 |
10,2 |
10,3 |
10,1 |
25-29 |
9,0 |
8,8 |
9,4 |
8,5 |
8,4 |
8,8 |
30-34 | 8,3 | 7,9 | 8,9 | 7,9 | 7,5 | 8,6 |
35-39 |
7,6 |
6,9 |
9,1 |
6,9 |
6,2 |
8,6 |
40-44 | 7,0 | 6,0 | 9,3 | 6,4 | 5,4 | 8,5 |
45-49 |
6,7 |
5,4 |
9,7 |
6,3 |
5,1 |
9,2 |
50-54 | 6,1 | 4,8 | 9,1 | 6,0 | 4,7 | 9,1 |
55-59 |
6,0 |
4,6 |
8,8 |
5,9 |
4,4 |
8,7 |
60-69 |
5,1 |
3,9 |
6,7 |
5,6 |
4,0 |
7,8 |
70 років і старші | 4,9 | 3,6 | 6,7 | 5,9 | 4,2 | 8,1 |
Джерело: за даними Держкомстату України.
Незареєстровані шлюби характеризуються посиленою диференціацією за віком та статтю. Згідно з даними табл. 4.6.3 частка незареєстрованих шлюбів у загальній кількості коливається в таких межах: у чоловіків від максимуму 38,9% (33,2% у містах і 48,2% в селах) у 17 років до мінімуму 5,1% (3,9% у містах і 6,7% в селах) у 60-69 років; у жінок від максимуму 53,7% (44,6% у містах і 60,4% в селах) у 15 років до мінімуму 5,6% (4,0% у містах і 7,8% в селах) у 60-69 років. Найбільш розповсюджені консенсуальні шлюби у молодому віці – у чоловіків до 20 років, у жінок до 19 і особливо – до 18 років (табл. 4.6.3). Здавалось би, що неофіційні шлюби мали бути поширеними у контингентів середнього віку 25-49 років як складові повторних шлюбів. В умовах високих показників розлученості та овдовіння 70-80-их років – це була типова ситуація (життя "на віру"). Проте у перехідний період 90-х років спостерігалась значна поширеність консенсуальних шлюбів насамперед серед молоді. Саме у цьому полягають відмінності структури неофіційних шлюбів порівняно з доперехідним періодом. Поширеність таких шлюбів серед молоді свідчить як про погіршення умов для взяття офіційного шлюбу та створення сімей, так і про зміни матримоніальної поведінки молоді, про появу нових традицій "пробних" шлюбів тощо. Мають значення також пристосування до нової системи соціального захисту молоді, материнства і дитинства, захист приватної власності та інше.
Консенсуальні шлюби – це поширене у високорозвинених країнах світу явище, особливо у європейських. Вони не нові і для України, незважаючи на традиції переважаючої зареєстрованої шлюбності. Неофіційні шлюби були розповсюджені в Україні до 1944 року, коли зареєстровані і незареєстровані шлюби були рівні у правах, та у перші повоєнні роки після Другої Світової війни (як наслідок статево-вікових диспропорцій серед шлюбоспроможних контингентів населення). Проте у сучасний період їх компенсаторна роль щодо формування шлюбного складу населення за умов низького рівня шлюбності та високої розлученості недостатня і лише допоміжна.
Порівняльний аналіз за міжпереписний період 1989–2001 рр. засвідчив стійку тенденцію зменшення часток тих, які перебувають у шлюбі, майже у всіх вікових групах чоловіків і жінок у міських поселеннях та сільській місцевості. Винятком були лише міські чоловіки 40-44 років, міські і сільські чоловіки 60 років і старші та жінки 55 років і старші (табл. 4.6.4, 4.6.5, 4.6.6).
Таблиця 4.6.4. Кількість осіб, які перебувають у шлюбі, на 1000 осіб відповідної статі та віку у міських поселеннях та сільській місцевості України за даними переписів населення 1979, 1989, 2001 рр.
Вік
|
Чоловіки | Жінки | ||||||
1979 |
1989 |
2001 |
2001 у % до 1989 |
1979 |
1989 |
2001 |
2001 у % до 1989 |
|
Всі у віці 15 років і старші, у тому числі: |
726 |
728 |
646 |
88,7 |
578 |
596 |
540 |
90,6 |
15-19 |
18 |
21 |
10 |
47,6 |
104 |
118 |
73 |
61,9 |
20-24 |
396 |
395 |
248 |
62,8 |
628 |
658 |
481 |
73,1 |
25-29 |
803 |
774 |
608 |
78,6 |
820 |
818 |
701 |
85,7 |
30-34 |
882 |
850 |
749 |
88,1 |
842 |
837 |
747 |
89,2 |
35-39 |
908 |
871 |
797 |
91,6 |
830 |
823 |
757 |
92,0 |
40-44 |
923 |
877 |
819 |
93,4 |
807 |
797 |
748 |
93,9 |
45-49 |
939 |
882 |
831 |
94,2 |
765 |
764 |
723 |
94,6 |
50-54 |
939 |
894 |
843 |
94,3 |
694 |
728 |
684 |
94,0 |
55-59 |
939 |
903 |
849 |
94,0 |
588 |
652 |
625 |
95,9 |
60-69 |
913 |
887 |
836 |
94,3 |
395 |
497 |
514 |
103,4 |
70 років і старші |
766 |
734 |
718 |
97,8 |
191 |
177 |
236 |
133,3 |
Джерело: за даними Держкомстату України.
Найбільшою мірою зазнав ушкоджень шлюбний стан головних шлюбоспроможних контингентів (коли беруться перші шлюби) – міських чоловіків і жінок у віці до 35 років, сільських чоловіків – до 30 років, жінок – до 25 років. Майже у 2 рази у жінок і 2,5 раза у чоловіків зменшився рівень згадуваних показників у наймолодшому віці – до 20 років. Проте потребує особливої уваги значне зменшення (понад 1/3) часток тих чоловіків і жінок, які перебувають у шлюбі у віці 20-24 роки, коли реєструється найбільша кількість шлюбів. Саме у цьому віці молоді подружжя мають народжувати дітей.
Таблиця 4.6.5. Кількість осіб, які перебувають у шлюбі, на 1000 осіб відповідної статі та віку у міських поселеннях та сільській місцевості України за даними переписів населення 1979, 1989, 2001 рр.
Вік
|
Чоловіки | Жінки | ||||||
1979 |
1989 |
2001 |
2001 у % до 1989 |
1979 |
1989 |
2001 |
2001 у % до 1989 |
|
Міські поселення | ||||||||
Всі у віці 15 років і старші, у тому числі: |
716 |
720 |
628 |
87,2 |
588 |
602 |
526 |
87,4 |
15-19 |
20 |
22 |
9 |
40,9 |
92 |
103 |
55 |
53,4 |
20-24 |
407 |
405 |
197 |
48,6 |
593 |
624 |
431 |
69,1 |
25-29 |
807 |
778 |
548 |
70,4 |
807 |
798 |
660 |
82,7 |
30-34 |
883 |
855 |
662 |
77,4 |
832 |
821 |
709 |
86,4 |
35-39 |
903 |
873 |
834 |
95,5 |
820 |
807 |
724 |
89,7 |
40-44 |
914 |
875 |
920 |
105,1 |
803 |
780 |
720 |
92,3 |
45-49 |
926 |
873 |
751 |
86,0 |
771 |
746 |
699 |
93,7 |
50-54 |
929 |
881 |
760 |
86,3 |
706 |
718 |
664 |
92,5 |
55-59 |
928 |
888 |
487 |
54,8 |
608 |
652 |
606 |
92,9 |
60-69 |
905 |
874 |
823 |
94,2 |
406 |
504 |
504 |
100,0 |
70 років і старші |
767 |
732 |
703 |
96,0 |
178 |
178 |
236 |
132,6 |
Сільська місцевість | ||||||||
Всі у віці 15 років і старші, утому числі: |
742 |
744 |
684 |
91,9 |
562 |
585 |
568 |
97,1 |
15-19 |
15 |
17 |
15 |
88,2 |
130 |
165 |
123 |
74,5 |
20-24 |
372 |
372 |
298 |
80,1 |
717 |
749 |
611 |
81,6 |
25-29 |
792 |
764 |
655 |
85,7 |
855 |
874 |
798 |
91,3 |
30-34 |
879 |
838 |
781 |
93,2 |
867 |
886 |
837 |
94,5 |
35-39 |
916 |
863 |
809 |
93,7 |
849 |
872 |
838 |
96,1 |
40-44 |
939 |
884 |
819 |
92,6 |
815 |
843 |
822 |
97,5 |
45-49 |
956 |
899 |
828 |
92,1 |
756 |
799 |
788 |
98,6 |
50-54 |
954 |
916 |
845 |
92,2 |
679 |
746 |
739 |
99,1 |
55-59 |
952 |
926 |
860 |
92,9 |
568 |
653 |
661 |
101,2 |
60-69 |
923 |
904 |
858 |
94,9 |
384 |
489 |
531 |
108,6 |
70 років і старші |
765 |
737 |
739 |
100,3 |
202 |
176 |
236 |
134,1 |
Джерело: за даними Держкомстату України.
Повіковий розподіл показників шлюбного стану засвідчує, що несприятливі структурні зрушення більшою мірою спостерігались у міського населення, сільського вони торкнулись незначною мірою. Трудова сімейна кооперація, фермерство, наявність особистого господарства, як основи матеріального забезпечення доходів сімей, зумовили більш сприятливу шлюбно-сімейну ситуацію в селах порівняно з містами. Дещо не сприяв цій ситуації також високосний 2000 рік, коли, за звичаєм, шлюби відкладаються, а компенсаторні важелі ще не встигли спрацювати.
На зменшенні показників перебування у шлюбі у середньому і старшому віці позначились також підвищена розлученість та овдовіння внаслідок високої смертності (як прояву демографічної кризи). У міжпереписний період 1989–2001 рр. спостерігалось значне збільшення частки розлучень довготривалих шлюбів (особливо 20 років і більше), а також зменшення компенсаторної ролі повторних шлюбів1.
Проте у цілому, в середньому та ранньому старшому віці, показники перебування у шлюбі лишаються порівняно високими, лише у жінок 70 років і більше частки заміжніх незначні, із 1000 осіб – близько 1/4 (табл. 4.6.4, 4.6.5). Позначаються відмінності у повіковій смертності та тривалості життя, жінки у середньому живуть довше чоловіків, залишаючись вдовами. Загальною є тенденція переважання порівняно з чоловіками показників перебування у шлюбі у жінок молодого та дещо середнього віку – у містах до 35 років, у селах до 40. Після зазначених меж віку згадані показники у чоловіків вищі. Позначається різниця у шлюбному віці чоловіків і жінок (у останніх він нижчий), а також та обставина, що чоловіки після розлучення чи овдовіння одружуються вдруге з жінками значно молодшого віку. Слід звернути увагу і на ту обставину, що відносно високий рівень та незначні структурні деформації показників перебування у шлюбі у середньому та старшому віці є надбанням насамперед високої шлюбності у доперехідний період.
З огляду на зменшення показників перебування у шлюбі частка тих, які ніколи не перебували у шлюбі, значно збільшилась, для віку 16 років і старші з перевагою у чоловіків. За даними Всеукраїнського перепису населення 2001 р. на 1000 осіб у віці 16 років і старші припадало: холостяків 227 (241 у містах і 198 у селах), дівчат 147 (161 у містах і 117 в селах). Порівняно з 1989 р. частка холостяків згадуваного віку у містах збільшилась на 33,1%, в селах і на 17,2%, частка дівчат збільшилась відповідно на 23,8% і 18,2% (табл. 4.6.2). Отже, у міжпереписний період збільшилась диференціація згадуваних показників у розрізах місто і село, особливо у чоловіків, та холостяки і дівчата, особливо у міських жителів. Проте частка жінок, які ніколи не перебували у шлюбі, була у 1989 р. і лишилась у 2001 р. в середньому нижчою порівняно з чоловіками. В той же час частки холостяків і дівчат у загальній чисельності населення характеризуються відмінностями їх повікової диференціації.
Таблиця 4.6.6. Склад населення України за шлюбним станом, статтю та віком (за даними Всеукраїнського перепису населення 2001 р.)
Вік
|
На 1000 осіб відповідної статі та віку: | |||||||
Чоловіки | Жінки | |||||||
Перебувають у зареєстро-ваному та незареєстро-ваному шлюбі |
Ніколи не перебу-вали у шлюбі |
Вдові |
Розлучені (розійшлися) |
Перебувають у зареєстро-ваному та незареєстро-ваному шлюбі |
Ніколи не перебу-вали у шлюбі |
Вдові |
Розлучені (розійшлися) |
|
Все населення у віці: | ||||||||
15 років і старші |
646 |
243 |
39 |
68 |
540 |
161 |
192 |
104 |
16 років і старші,у тому числі: |
663 |
227 |
40 |
70 |
552 |
147 |
196 |
105 |
15-19 |
10 |
986 |
0 |
1 |
73 |
921 |
0 |
4 |
20-24 |
248 |
731 |
0 |
16 |
481 |
458 |
3 |
53 |
25-29 |
608 |
320 |
1 |
66 |
701 |
163 |
9 |
124 |
30-39 |
774 |
109 |
4 |
109 |
752 |
61 |
25 |
158 |
40-49 |
825 |
49 |
12 |
111 |
736 |
36 |
64 |
161 |
50-59 |
845 |
27 |
34 |
90 |
660 |
31 |
168 |
138 |
60-69 |
836 |
16 |
93 |
53 |
514 |
36 |
360 |
89 |
70 років і старші |
718 |
8 |
251 |
21 |
236 |
56 |
664 |
42 |
Джерело: складено за даними Держкомстату України.
Згідно з даними табл. 4.6.6 частка холостяків більша за частку дівчат у віці 20-24 роки у 1,6 раза, у 25-29 років у 2 рази. Така ситуація пояснюється не лише різницею шлюбного віку чоловіків і жінок (останні виходять заміж раніше, ніж одружуються чоловіки), а й відкаладанням шлюбів чоловіками "до кращих часів". Тут впливала матеріальна малозабезпеченість та побутова необлаштованість молоді, особливо якщо зважити на те, що чоловік має бути головним годувальником сім’ї. З огляду на необхідність подолання деформацій у шлюбному складі населення, зумовлених труднощами перехідного періоду, надмірне поширення холостяцтва є тим резервом, який має бути задіяним стимулюючими заходами щодо своєчасної реалізації шлюбно-сімейних орієнтацій.
В показниках шлюбного складу населення узагальнюється насамперед дія розлученості і смертності при компенсаторній ролі повторної шлюбності. У міжпереписний період 1989–2001 рр. частки розлучених і овдовілих чоловіків і жінок формувались під впливом високих рівнів показників розлученості і смертності як проявів демографічної кризи в Україні. За матеріалами Всеукраїнського перепису населення 2001 р. на 1000 осіб у віці 16 років і старші припадало: розлучених чоловіків 70 (75 у містах і 57 в селах), жінок 105 (127 у містах і 62 у селах); овдовілих – чоловіків 40 (38 у містах і 45 в селах), жінок 196 (177 у містах і 243 в селах) (табл. 4.6.2). Станом на 2001 р. порівняно з 1989 р. частки розлучених і овдовілих у віці 16 років і старші значно збільшились у чоловіків і жінок: розлучених чоловіків – у 1,5 раза, у жінок – на 1/3; овдовілих чоловіків – на 1/3, частка овдовілих жінок залишилась на такому ж високому рівні, як і в 1989 р. Особливістю 90-х років є переважаюче і значне зростання частки розлучених чоловіків у сільських жителів – у 1,8 раза, у міських – лише у 1,4; вдівців у міських жителів – у 1,4 раза, у сільських лише – у 1,2. У більш віддаленому минулому, навпаки, розлучених було більше у містах, а вдівців – у селах.
Щодо статево-вікових відмінностей: як правило частки холостяків та одружених вищі у чоловіків порівняно з дівчатами та жінками, розлучених і овдовілих – у жінок (у чоловіків більше можливостей одружитись вдруге). Розлученим жінкам і вдовам середнього і старшого віку важче вийти заміж, особливо якщо у них діти. Позначаються також статеві диспропорції, оскільки в цьому віці жіноча частина населення переважає чоловічу (внаслідок більш високої смертності чоловіків порівняно з жінками). Крім того, частіше чоловіки одружуються вдруге з жінками значно молодшого віку. Внаслідок такої шлюбної ситуації у 2001 р. частка вдів у віці 16 років і старші в середньому майже в 5 разів (4,6 у містах і в 5,4 раза в селах) перевищувала частку вдівців. Проте серед сільських жителів частка вдів у всі часи залишалась, як правило, вищою порівняно з міськими. Щодо повікової диференціації, то частки розлучених чоловіків і жінок порівняно високі у середньому віці – 30-49 років, вдових – у старшому віці, починаючи з 50-ти років. Максимальні значення часток овдовілих спостерігаються у 70 років: у чоловіків їх значення досягають 251 на 1000 осіб, у жінок – 664, тобто в 2,6 раза більші (табл. 4.6.6). Така шлюбна ситуація загострює проблеми самотності, особливо людей старшого віку.
Деформації та кризові прояви у демографічних процесах перехідного періоду 90-х років в Україні зумовили особливості регіональної диференціації шлюбного складу населення у міжпереписний період 1989–2001 рр. Згідно з результатами Всеукраїнського перепису населення 2001 р. у всіх без винятку областях України та в АР Крим відбулося зниження головного з інтегральних показників шлюбного стану населення – частки чоловіків і жінок, які перебувають у шлюбі у віці 16 років (або 15) і старші (табл. 4.6.7).
Таблиця 4.6.7. Кількість осіб у віці 16 років і старші, які перебувають у шлюбі, на 1000 жителів відповідної статі і віку по АР Крим та областях України, у міських поселення та сільській місцевості (за даними переписів населення)
Області
|
Чоловіки | Жінки | ||||||||
1959 |
1970 |
1979 |
1989 |
2001* |
1959 |
1970 |
1979 |
1989 |
2001* |
|
Україна |
704 |
751 |
744 |
743 |
646 |
518 |
585 |
588 |
606 |
540 |
АР Крим |
706 |
751 |
745 |
737 |
613 |
536 |
601 |
601 |
610 |
511 |
Вінницька |
717 |
777 |
760 |
765 |
693 |
476 |
544 |
551 |
580 |
557 |
Волинська |
716 |
765 |
736 |
737 |
660 |
556 |
620 |
612 |
629 |
566 |
Дніпропетровська |
704 |
757 |
749 |
749 |
636 |
546 |
610 |
604 |
614 |
526 |
Донецька |
694 |
753 |
746 |
743 |
630 |
563 |
621 |
608 |
612 |
517 |
Житомирська |
684 |
757 |
742 |
744 |
662 |
483 |
567 |
575 |
601 |
552 |
Закарпатська |
707 |
735 |
722 |
734 |
663 |
628 |
663 |
655 |
664 |
602 |
Запорізька |
708 |
759 |
756 |
749 |
650 |
527 |
599 |
601 |
610 |
533 |
Івано-Франківська |
711 |
757 |
735 |
734 |
654 |
543 |
600 |
600 |
622 |
565 |
Київська |
701 |
755 |
750 |
752 |
656 |
473 |
556 |
569 |
596 |
543 |
Кіровоградська |
735 |
790 |
786 |
772 |
682 |
520 |
583 |
594 |
610 |
558 |
Луганська |
678 |
749 |
749 |
750 |
629 |
550 |
604 |
603 |
615 |
519 |
Львівська |
688 |
725 |
692 |
703 |
636 |
544 |
609 |
588 |
611 |
562 |
Миколаївська |
721 |
748 |
766 |
769 |
661 |
548 |
622 |
620 |
634 |
556 |
Одеська |
712 |
738 |
733 |
735 |
642 |
548 |
604 |
598 |
608 |
552 |
Полтавська |
714 |
768 |
772 |
759 |
668 |
469 |
539 |
559 |
585 |
544 |
Рівненська |
714 |
756 |
720 |
731 |
654 |
542 |
606 |
599 |
629 |
569 |
Сумська |
709 |
747 |
751 |
754 |
665 |
473 |
543 |
557 |
585 |
540 |
Тернопільська |
727 |
778 |
751 |
749 |
680 |
531 |
594 |
590 |
610 |
570 |
Харківська |
708 |
733 |
737 |
730 |
617 |
502 |
560 |
569 |
581 |
510 |
Херсонська |
712 |
760 |
758 |
756 |
663 |
523 |
604 |
620 |
633 |
560 |
Хмельницька |
711 |
751 |
753 |
757 |
689 |
478 |
553 |
567 |
596 |
566 |
Черкаська |
717 |
778 |
779 |
775 |
686 |
468 |
548 |
562 |
588 |
551 |
Чернівецька |
714 |
760 |
742 |
741 |
669 |
545 |
593 |
595 |
612 |
572 |
Чернігівська |
707 |
758 |
758 |
761 |
668 |
447 |
511 |
537 |
573 |
536 |
м. Київ |
674 |
679 |
699 |
708 |
588 |
514 |
560 |
582 |
599 |
507 |
м. Севастополь(міськрада) |
636 |
… |
… |
… |
597 |
580 |
… |
… |
… |
503 |
Джерело: таблицю складено за даними переписів населення відповідних років. Итоги Всесоюзной переписи населения 1959 года. Украинская ССР. Центральное статистическое управление при Совете Министров СССР. – М.: Госстатиздат ЦСУ СССР, 1963. – С. 45; Населення України 1992. Демографічний щорічник. Мінстатистики України. Управління демографічної статистики та праці. – К.: Техніка, 1993. – С. 44-46; Всеукраїнського перепису 2001 р.
Примітка: Відповідні показники за 1970, 1979 рр. отримані за авторськими розрахунками даних розробки матеріалів переписів населення Держкомстатом України. Контингенти з невідомим шлюбним станом осіб були виключені з обчислення відповідних показників. Згідно з самовизначеністю осіб щодо шлюбного стану у переписах населення враховуються зареєстровані і незареєстровані шлюби.
* Для віку 15 років і старші.
Змінилась міжобласна географія шлюбного складу населення. Якщо у відносно стабільній соціально-економічній обстановці 70-80 років підвищені та максимальні значення згадуваних інтегральних показників перебування у шлюбі спостерігались не лише у західних та південних областях, але і в індустріально розвинених, то в скрутних умовах перехідного періоду шлюбна структура індустріального регіону зазнала чи не найбільших ушкоджень і деформацій. Змінилась також географія максимальних та мінімальних значень згадуваних показників шлюбного стану. У 2001 р. максимальний їх рівень у чоловіків (693‰) був у Вінницькій області, у жінок, як завжди, в Закарпатській (602‰), мінімальний – відповідно в АР Крим (613‰) та в індустріальній Харківській області (510‰). У жінок ці показники вирізнялись більш високою варіацією порівняно з чоловіками (табл. 4.6.7).
З огляду на динамічні та міжобласні порівняння одружених чоловіків та заміжніх жінок стало значно менше, особливо в Харківській, Луганській, Донецькій, Дніпропетровській, Запорізькій областях та АР Крим. Ці області у минулому акумулювали контингенти молоді у сфері зайнятості та студентської молоді, що створювало сприятливі умови для "шлюбного ринку". Тому вони вирізнялись порівняно високими рівнями показників перебування у шлюбі, незважаючи на підвищені частки розлучених. Безробіття, малозабезпеченість, відсутність житла для створення сім’ї, у перехідний період негативно позначились на шлюбно-сімейній ситуації, що зумовило структурні деформації та прояви демографічної кризи у шлюбному складі населення згадуваних областей. Ситуація тим більш проблемна, що це області з високою чисельністю населення, які значною мірою визначають загальну демографічну, у тому числі шлюбно-сімейну ситуацію в Україні.
В той же час зміни соціально-економічних умов в країні та підвищення ролі малих господарств, сімейної кооперації в макроекономіці та матеріальному забезпеченні населення сприяли закріпленню молоді на селі та пожвавленню шлюбно-сімейної ситуації в аграрних областях. Особливо ці зміни стосувались північних та центральних регіонів України. Тому в ряді аграрних областей показники перебування у шлюбі чоловіків і жінок лишались високими порівняно з індустріальними областями, незважаючи на суцільне зниження їх рівнів.
Слід зауважити, що станом на 2001 рік західні області України також, як і в минулому, зберігали стійку тенденцію порівняно високих часток одружених чоловіків і жінок та найнижчі частки розлучених. Цьому сприяють самобутні шлюбно-сімейні традиції, про відносну стійкість яких свідчать також порівняно низькі частки незареєстрованих шлюбів. Порівняно високі показники перебування у шлюбі зберігаються також у південних областях України, що пояснюється специфікою умов життя і побуту цих областей.
Структурні зміни шлюбного складу населення були зумовлені, головним чином, посиленням тенденцій перебігу показників шлюбності і розлученості у міжпереписний період 1989–2001 рр. Провідне значення мало різке зниження шлюбності внаслідок відкладання шлюбів "до кращих часів", особливо з огляду на підвищений рівень показників розлученості. Кількість шлюбів на 1000 жителів зменшилась від 9,5 (10,1 у містах і 8,0 в селах) у 1989 р. до 6,4 (6,8 у містах і 5,4 в селах) у 2001 р., тобто майже у 1,5 раза. Кількість розлучень зросла за відповідні роки від 3,7 (4,8 у містах і 1,6 в селах) до 3,7 (4,5 у містах і 2,1 в селах), особливо в селах – на 31,3%. Кількість розлучень на 100 шлюбів зросла від 39,6 (47,5 у містах і 19,3 в селах) до 58,6 (66,1 у містах і 38,9 в селах), тобто для всіх жителів – у 1,5 раза, для міських – на 39,2%, сільських – у 2 рази. Несприятливе співвідношення показників шлюбності і розлученості зменшило приріст шлюбних пар, що позначилось на зменшенні показників перебування у шлюбі. Приріст шлюбних пар на 1000 жителів зменшився від +5,8 (+5,3 у містах і +6,4 в селах) у 1989 р. до +2,7 (+2,3 у містах і +3,3 в селах) у 2001 р., тобто в середньому майже у 2,1 раза. В той же час підвищення розлученості і смертності спровокувало збільшення часток розлучених і овдовілих. Така ситуація несприятлива у контексті необхідності омолодження шлюбного складу населення та підвищення його демографічного потенціалу.
Один з показників потенціальної демографії – так званий потенціал на період перебування в шлюбі протягом життя певної сукупності людей2. Показники потенціалів на період перебування в шлюбі дозволяють отримати інтегральну оцінку змін шлюбного складу населення та "виміряти" середню тривалість очікуваного життя в шлюбі. Для їх обчислення залучаються частки осіб, які перебувають в шлюбі за даними переписів населення, та стаціонарне населення таблиць смертності. Порівняння показників потенціалів на період перебування в шлюбі за 1959-2001 рр. засвідчують, що від 1959 р. і до 1989 р. в Україні показники середньої тривалості очікуваного життя в шлюбі чоловіків і жінок збільшувались: їх значення були переважаючими у чоловіків (табл. 4.6.8). Це дає підстави для висновку, що у 60-70 рр. в Україні переважали прогресивні тенденції розвитку шлюбного стану населення та покращання відповідного його складу. Тенденції до зменшення згадуваних показників для чоловіків з’явились у 80-х роках у зв’язку з підвищенням розлученості. Проте за міжпереписний період 1989–2001 рр. ці показники значно зменшились: у жінок – від 33,6 років до 30,2; у чоловіків – від 33,8 років до 28,2. До того ж тенденція переважаючих рівнів згадуваних показників у чоловіків змінилась на жіноче переважання: станом на 2001 р. жінки перебували у шлюбі протягом життя в середньому більше років, ніж чоловіки.
Проте з огляду на ситуацію відкладання шлюбів "до кращих часів" (перших і повторних) та надмірне зменшення часток перебування у шлюбі чоловіків загострюється проблема поліпшення шлюбного стану жінок дітородного віку 15-49 років. Середня тривалість очікуваного життя в шлюбі у жінок цього віку зменшилась від 23,3 року у 1989 р. до 20,3 у 2001 р., що значно менше від потреби (за оцінками в середньому на 6 років). Однак слід зауважити, що реалізація резервів поліпшення шлюбного стану жінок потребує активізації шлюбної поведінки чоловіків, насамперед молодого шлюбоспроможного віку.
Таблиця 4.6.8. Середня тривалість очікуваного життя в шлюбі чоловіків і жінок в Україні у 1959 – 2001 рр., літ*
Роки |
Чоловіки |
Жінки |
1958-1959 |
35,3 |
25,6 |
1969-1970 |
35,5 |
30,4 |
1978-1979 |
34,8 |
31,3 |
1989 |
33,8 |
33,6 |
2001 |
28,2 |
30,2 |
* Авторські розрахунки за даними переписів населення про шлюбний стан чоловіків і жінок у віці 15-69 років, а також таблиць смертності для років, що прилягають до переписів населення. Для 1989 і 2001 рр. були використані таблиці смертності, обчислені А. І. Стефановським: Стефановський Анатолій. Компонентний аналіз середньої тривалості життя населення. – К.: Ін-т економіки НАН України, 2001. – С. 108, 114.
Отже, послаблюється прогресивна з точки зору відтворення населення та багатомірна щодо соціального значення тенденція омолодження шлюбно-сімейної структури населення, яка спостерігалась в умовах ранньої шлюбності 80-х років. Ослаблення тенденцій омолодження зумовлює постаріння згадуваної структури населення. Це – тривожна ситуація, оскільки зменшуються демографічні передумови стосовно підвищення народжуваності, призупинення депопуляції та подолання демографічної кризи в Україні в майбутньому. Посилення тенденцій постаріння небажане і в контексті формування нової соціальної структури українського суспільства, оскільки шлюбно-сімейна структура є однією з її складових.
Проте гостропроблемні територіальні і повікові структурні диспропорції спостерігались у шлюбній структурі населення і після Другої Світової війни, і в період відносної стабільності 80-х років. Уже тоді з’явилась тенденція до зменшення питомої ваги заміжніх 30-45-літніх жінок, а пізніше – й одружених чоловіків у віці 25 років і старше, що негативно позначилось на функціонуванні шлюбно-сімейної структури населення як "бази" його відтворення. У 90-і роки деформації шлюбної структури набули ще більш виразних ознак прояву демографічної кризи, оскільки вони характеризуються вагомими не лише кількісними, а й якісними деструктивними змінами з достроковими небажаними наслідками. Про це свідчить: погіршення передумов "омолодження" шлюбно-сімейного складу населення внаслідок відкладання шлюбів "до кращих часів" та поширення порівняно нестійких офіційно неоформлених шлюбно-сімейних стосунків; посилення тенденції підвищення показників розлучених і овдовілих, особливо серед жінок з дітьми; зменшення можливостей для компенсаторної ролі повторної шлюбності в умовах підвищеної розлученості; збільшення територіальної і статево-вікової диференціації показників шлюбного стану населення тощо. Тенденції до погіршення шлюбного складу населення несприятливо позначаються на устоях шлюбно-сімейного життя та на сімейній структурі населення як демоекономічній базі його відтворення.
В той же час у контексті міжнародних порівнянь, українському населенню притаманна відносно більша схильність до шлюбного та сімейного життя. Переважна більшість населення України, особливо середнього і раннього старшого віку, перебуває у шлюбі. Зниження рівнів показників шлюбності навіть з огляду на труднощі перехідного періоду 90-х років не було нижчим за показники ряду європейських та інших країн (подібних з Україною за релігією і культурою)3. Поява нових шлюбних форм в умовах ринкової трансформації українського суспільства та прояви демографічної кризи у перехідний період певною мірою є тимчасовими, які з часом можуть зійти нанівець.
Розповсюдження так званих консенсуальних шлюбів також не дає підстав для висновку про зменшення значущості чи відмирання інституту шлюбу та сім’ї в укладі життя людності в Україні. У перехідний період вони значною мірою були наслідком і проявом економічної кризи, тобто несприятливих загальних і конкретних умов життя, шлюбно-сімейних ситуацій, а також засобом виживання, пристосування до існуючої системи соціального захисту тощо. Отже, маємо підстави для висновку про тимчасовість наявних кризових явищ, які з часом минають, але не про кризу відмирання в укладі життя людності України шлюбу і сім’ї як суспільних і загальнолюдських інституцій. В той же час структурні трансформації шлюбного складу населення позначаються на змінах його сімейного складу.
1 Чуйко Л.В. Шлюбність та розлученість у контексті соціально-економічних перетворень / / Про становище сімей в Україні. Державна доповідь за підсумками 2000 року.
– К.: Видавничий дім "Шкільний світ", 2002. – С. 22.
2 Про методику розрахунків показників потенціалів на період перебування у шлюбі див. Фильрозе Э. Очерк потенциальной демографии.
– М.: Статистика, 1975. – С. 190-198.
3 Pomaniuc A. and Chuiko L. Matrimonial Behavior in Canada and Ukraine: The Enduring Hold of Culture / / Journal of Comparative Family Studies. – Volume XXX, N3. – Calgary (Canada), Dept. of Sociology, University of Calgary, 1999. – P. 335-363.