Переписи населення та житлового фонду дають вичерпну інформацію по будь-яких малих територіальних одиницях. Хоча результати переписів використовуються для розрахунків показників по великих регіонах або цілих країнах, вони являють собою узагальнені дані по багатьох окремих невеликих районах та населених пунктах. Ці дані, крім того, що вони розкривають розходження між такими територіями в рамках окремих частин країни, дозволяють користувачам одержати статистичну інформацію про окремі райони, які їх цікавлять. Наприклад, ступінь впливу демографічних програм на коефіцієнт фертильності на регіональному рівні можна встановити шляхом аналізу даних, одержаних по найменших адміністративних одиницях, для того, щоб виявити розходження на місцях і одержати більш точні оцінки причинно-наслідкового зв’язку вказаних факторів1.
У багатьох країнах здійснення різних національних програм соціально-економічного розвитку є функцією держави, регіону або державних органів управління на місцевих рівнях. Результати переписів населення та житлового фонду корисні при плануванні розвитку і його моніторингу на рівні невеликих територій та населених пунктів. Дані про невеликі території важливі й для приватних підприємств при розробці стратегії реалізації товарів і маркетингу. Наприклад, інформація про попит на житло, яка одержана на основі переписів населення та житлового фонду, може використовуватися місцевою владою, місцевими компаніями по купівлі-продажу нерухомості, підрядчиками в галузі житлового будівництва і реконструкції житлового фонду, підприємствами з виробництва будівельних матеріалів та ін.
Важливою є також можливість отримання інформації по територіях, не пов’язаних з адміністративним поділом. Дані переписів прийнято узагальнювати по адміністративних одиницях (наприклад, міста, села, регіони, виборчі округи і т.д.). Крім того, іноді при переписі використовуються інші поділи на малі райони, які виділяються в основному для статистичних цілей (наприклад, переписні ділянки і квадрати координатної сітки, що не змінюються від перепису до перепису, і дуже малі території, такі як міські квартали). Але зростає також попит на дані про невеликі райони, що не збігаються з границями місцевих адміністративних одиниць1.
Переписи населення і житлового фонду є важливим засобом оцінки впливу населення на навколишнє середовище, як, наприклад, на водозбірні басейни та системи регулювання водяних ресурсів. При проведенні такого дослідження територіальні одиниці можуть поєднувати групу адміністративних районів на місцевому рівні. У такому випадку має величезне значення наявність баз даних перепису, що дозволяють складати карти. Інформація може бути подана в розрізах:
Таблиці по невеликих районах можуть складатися на основі даних про постійне населення кожного району або на основі даних про населення, що знаходиться в даному районі під час перепису. Таблиці, що охоплюють постійне населення, складаються для розподілу представництва в законодавчих органах, обліку внутрішньої міграції, обчислення коефіцієнтів фертильності й смертності за місцем проживання, а не прописки, і для планування й організації таких видів обслуговування, як школи та житла, що становлять інтерес тільки для постійного населення. Таблиці, складені на основі даних про населення, яке знаходиться на певній території в момент перепису, корисні в тому випадку, коли чисельність такого населення значно перевищує чисельність постійного населення, що приводить до підвищення попиту на продукти і послуги понад потреби тільки постійного населення. Комбінований перепис населення та житлового фонду є важливим джерелом даних для порівнянь між постійним населенням і населенням у денний час у тому чи іншому населеному пункті, якщо в перепис населення включене питання про місце роботи1,3.
Дані переписів по малих територіальних одиницях в нинішній час все ширше використовуються для розробки систем з просторовою прив’язкою даних, зокрема, географічних інформаційних систем3.
Іншим важливім напрямком використання даних переписів населення та житлового фонду по малих територіях є уточнення результатів вибіркових обстежень населення з питань умов і рівня життя, економічної активності та ін. у міжпереписний період4. Слід зазначити, що результати переписів і вибіркових обстежень в певному сенсі доповнюють одне одного. Переписи є джерелом даних по всіх одиницях спостереження, але по дуже обмеженому колу “фундаментальних” ознак. Спеціалізовані обстеження дають набагато більш детальні дані, але по певній частині (вибірці) одиниць. Лише на підставі комплексного аналізу цих даних з’являється можливість розробки та моніторингу ефективних політики та програм. При цьому дані переписів дозволяють встановити основні характеристики одиниць спостереження та їх розміщення, а на базі даних обстежень визначаються взаємозв’язок та взаємодія ознак3.
Прикладом комплексного використання даних переписів та обстежень може бути методика так званої “картографії” бідності – спеціального методу оцінювання показників бідності для малих територій, яка нині активно впроваджується консультантами Світового Банку4,5. Загальна схема цього підходу полягає в тому, що на першому етапі встановлюється перелік основних ознак домогосподарств, які вимірюються і в переписах населення, і у вибіркових обстеженнях доходів і витрат. На другому етапі за результатами вибіркових обстежень встановлюються основні фактори бідності населення і будуються відповідні статистичні моделі. На третьому, останньому етапі враховуються дані переписів для встановлення значення основних факторних ознак по малих територіях, і на основі визначених факторів і моделей розраховуються показники бідності для цих територій.
Необхідно також зазначити, що останнім часом в багатьох країнах все більше користувачів і дослідників намагаються отримати доступ до первинних даних переписів населення та вибіркових обстежень. Це обумовлено, зокрема, бажанням отримати інформацію про різноманітні соціально-економічні та демографічні процеси на найнижчих рівнях агрегування даних3. Науково-методологічні основи відповідних підходів в наш час активно розробляються. Тому статистичними службами все більше уваги приділяється проблемі належної обробки та підготовки первинних даних, їх зберігання та забезпечення комплексності їх використання. На цьому шляху важливими є проблеми гармонізації показників обстежень населення, а також проблеми розробки та уніфікації державних систем метаданих – інформації про структури даних, визначення, класифікатори тощо.
1 Принципы и рекомендации в отношении переписей населения и жилого фонда.-1-е изд. - Нью-Йорк: Изд-во ООН, 1999.
2 Збарская И. Методология переписи: преемственность и новаторство //Экономика России ХХI век.-2002.-№9.
3 Материалы встречи группы экспертов по инновационным методикам для переписей населения и крупномасштабных демографических обследований, Гаага, 22-26 апреля 1996 года.
4 O. Ivaschenko, P.Lanjouw. Developing a Poverty Map in Kazakhstan: A Proposed Activity Plan. – World Bank, 2002.
5 Producing an Impruved Geographic Profile of Poverty/ Demombynes G. and oth. – WIDER, Discussion Paper, No 2002/39.