1.3. Переписи населення після Другої світової війни

Друга світова війна більше ніж перша порушила періодичність проведення переписів населення у багатьох країнах.

Не відбулися переписи населення у 1940 році в багатьох країнах, були пропущені у 1941 році переписи в Англії, Італії і Франції. Після війни виникла гостра потреба в переписних даних, чекати нового чергового терміну переписів було неможливо, і переписи призначались на більш ранні роки. У зв’зку з такою необхідністю часто навіть не дотримувались попередніх традицій при проведенні переписів.

Майже всі післявоєнні переписи населення включали обстеження житлових умов та житла, а деякі американські та європейські країни проводили і обстеження сільського господарства. Так, з житловим переписом пов’язані демографічні переписи 1956 р. у Болгарії, 1948 р. в Угорщині, 1950 р. у Польщі і Чехословаччині, 1953 р. в Югославії, 1951 р. в Італії, 1954 р. у Франції та інших країнах. Війна зруйнувала частину житлового фонду, перервала його відновлення та будівництво. Обстежувався також і благоустрій житлового фонду. Поєднання демографічних ознак з житловими умовами населення надавало надзвичайно цікаву інформацію про умови проживання, і це було новою характерною рисою переписів населення після війни.

У цілому ж порівняно з довоєнними переписами програми післявоєнних розширювались за трьома напрямками, крім житлової частини програми.

По-перше, майже всі переписні листи включали запитання щодо освітнього рівня населення, а також про відвідування навчальних закладів.

По-друге, набули розвитку і поширення запитання, пов’язали з вивченням відтворення населення – запитання про кількість народжених дітей.

По-третє, розвиток отримала частина програми, яка охопила економічні характеристики населення. Нижче наведена зведена таблиця програм деяких післявоєнних переписів1:

 

Єгипет (1947)

Бразилія (1950) 

Канада (1951)

Мексика (1950)

США (1950)

Китай (1953)

Індія (1951)

Японія (1950)

Туреччина (1950)

Франція (1954)

ФРН (1950)

Угорщина (1949)

Італія (1951)

Польща (1950)

Англія (1951)

Австралія (1954)

І. Адресна частина
1. Прізвище

х

х

х

х

х

х

х

х

х

х

х

х

х

х

х

х

2. Географічні дані

х

х

х

х

х

х

х

х

х

х

х

х

х

х

х

х

3. Постійне місце проживання

х

х

х

-

х

х

-

х

х

х

х

х

х

х

х

х

ІІ. Особисті ознаки
1. Стать

х

х

х

х

х

х

х

х

х

х

х

х

х

х

х

х

2. Вік

х

х

х

х

х

х

х

х

х

х

х

х

х

х

х

х

3. Сімейний стан

х

х

х

х

х

-

х

х

х

х

х

х

х

х

х

х

4. Громадянство

х

х

х

х

х

-

х

х

х

х

-

х

х

-

х

х

5. Місце народження

х

х

х

х

х

-

х

х

х

х

-

х

х

-

х

х

III. Економічні ознаки
1. Заняття

х

х

х

х

х

-

х

х

х

х

х

х

х

х

х

х

2. Галузь господарства

х

х

х

х

х

-

х

х

х

х

х

х

х

х

х

х

3. Положення в занятті

х

х

х

х

х

-

х

х

х

х

х

х

х

х

х

х

4. Безробіття

х

х

х

х

х

-

х

х

х

х

х

х

х

-

х

х

5. Сторонні заняття

-

х

-

х

-

-

х

-

-

-

х

х

-

х

-

-

6. Термін роботи

х

-

х

х

х

-

-

х

х

-

х

-

-

-

-

-

7. Доход

-

-

х

х

х

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

IV. Сім’я
1. Відношення до глави сім’ї

х

х

х

-

х

-

х

х

-

х

х

-

х

х

х

х

2. Відомості про батьків і утриманців

х

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

х

х

-

-

-

V. Шлюбність і фертильність
1. Шлюбність

х

-

-

-

х

-

-

х

-

х

-

х

-

-

х

х

2. Число народжених дітей

х

х

-

х

х

-

х

х

-

х

х

х

-

-

х

х

3. Число живих дітей

х

х

-

-

-

-

х

-

-

-

-

х

-

-

-

х

VI. Освіта
1. Рівень освіти

х

х

х

х

х

-

х

х

х

х

-

х

х

-

-

-

2. Письменність

х

х

-

х

-

-

х

-

х

-

-

-

х

х

-

-

3. Відвідування школи

-

-

х

-

х

-

-

х

х

х

-

-

-

х

х

-

VII.Ознаки, які характеризують національність
1. Мова

-

х

х

х

-

-

х

-

х

-

х

х

-

-

х

-

2. Релігія

х

х

х

х

-

-

х

-

х

-

х

х

-

-

х

х

3. Етнічні ознаки або національність

х

х

х

-

х

х

х

-

-

-

-

х

-

-

-

х

4. Національні звичаї

-

-

-

х

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

VIII. Інші відомості
1. Фізичні і душевні вади

х

-

х

-

-

-

х

-

-

-

х

х

-

-

-

-

2. Мігранти і біженці

х

-

х

-

-

-

х

х

-

-

-

-

х

-

-

х

3. Страхування і сімейні витрати

-

-

х

-

х

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

4. Військова служба

-

-

-

х

-

-

-

-

-

-

х

-

-

-

-

-

Щодо нових тенденцій в після воєнних переписах, слід відзначити роль в них вибіркового методу. Якщо раніше переписи населення були класичним прикладом найбільших статистичних операцій, то в даний час вони широко почали застосовувати вибірки.

Вибіркові методи почали застосовувати для контролю правильності кодування відповідей в переписних матеріалах, для контролю якості даних перепису (у Франції, Індії проводились спеціальні обстеження, в Угорщині, Югославії контрольні обходи); для спеціальних додаткових розробок матеріалів, які вимагали складних комбінаційних групувань; для попередніх розробок даних (Данія, Болгарія, Франція та одновідсоткова вибіркова розробка перепису в Англії).

Та особливе значення має застосування вибіркового методу в самому спостереженні – для окремих запитань програми перепису. Таким прикладом є подвійна вибірка (20 і 3,3%) в переписі 1950 р. в США, вибіркове обстеження числа дітей народжених жінкою у французькому переписі 1954 р., обстеження плідності в деяких частинах країни в індійському переписі 1951 року.

У більшості країн світу всі переписи населення в 60-80 рр. почали проводитись з однією і тією ж періодичністю (зазвичай через кожні 10 років).
Так, у США, відповідно до конституції країни кожний перепис, починаючи з 1790 р. і до наших днів, проводиться рівно через десять років, в рік, який закінчується на “0”.

Конституція Канади 1897 р. передбачає проведення перепису населення кожні десять років, а починаючи з 1956 р., законодавчо установлено проведення так званого “малого” перепису населення кожні 5 років. Згодом “малий” перепис став за обсягом подібним до “великого” перепису, що проводився кожні десять років. На сьогодні переписи населення проводяться через кожні п’ять років (у роки, які закінчуються на “1” та “6”). Така стійка періодичність суттєво підвищує значення переписів, їх якість, бо звикнувши до них, як до невід’ємного атрибуту діяльності держави та засвоївши їх призначення, населення з більшою готовністю проявляє своє бажання співробітничати з переписним персоналом і надавати правильні, повні та відверті відповіді на запитання в переписних листах.

Дуже важливим є також і те, що в національних статистичних службах закріплюється постійний склад висококваліфікованих спеціалістів, які ведуть і удосконалюють справу переписів2.

Забезпеченню регулярності переписів населення більшою мірою сприяють законодавчі акти, якими установлюється тверда періодичність проведення переписів. Такі закони серед європейських країн видані, зокрема, у Великобританіі у 1920 р., у Німеччині – у 1985 р., а також майже у всіх країнах Балтії та СНД під раунд переписів 1995 – 2004 років. Але інколи і за наявності законів періодичність переписів може порушуватись, як це було у Великобританії, яка відклала на десять років перепис 1941 р. з причини війни. Переписи населення переносили і з інших причин. Так, у ФРН перепис населення 1987 року був проведений через 17 років після попереднього, термін його проведення з політичних причин та за фінансовими обставинами переносився двічі.

У 1995 р. 28-а сесія Статистичної комісії ООН закликала всі країни світу до участі в черговому десятирічному циклі національних переписів населення і житла 1995 – 2004 років, приділяючи особливу увагу їх плануванню і своєчасному поширенню результатів серед користувачів. Крім того, було відзначено, що фактично повсюди у світі зростає вартість переписів і це викликає велике занепокоєння. У вересні 1996 р. за рекомендацією вказаної сесії Статистичної комісії ООН була створена група експертів з питань розроблення світової програми переписів і житла 2000 р., яка приділила велику увагу обговоренню питання щодо значного їх подорожчання. Нею було також запропоновано, щоб в оновлених Секретаріатом “Принципах і рекомендаціях ООН з переписів населення” був відведений спеціальний розділ, в якому б розглядались причини і фактори зростання їх вартості й пропонувались підходи щодо обмеження витрат.

Зростання вартості переписів стало однією з основних причин пошуку інших джерел демографічних даних. У зв’язку з цим все більш широкого застосування стали набувати реєстри населення. Створення в деяких країнах на основі адміністративних записів, а також дуже швидкого розвитку електронних технологій реєстрів населення стало базою для розвитку автоматизованої системи збирання і оброблення поточної інформації. У Фінляндії, Данії, Нідерландах, Швеції та інших країнах переписи населення за їх традиційними методами вже більше не проводяться і вся необхідна інформація отримується головним чином за реєстрами. Так, у Фінляндії у 1990 р. перепис населення вперше здійснено без опитування населення, тобто повністю на базі реєстрів: підготовлена для цього статистичною службою програма збирання даних була здійснена на базі центрального реєстру населення та відповідних галузевих реєстрів.

Однак використання інформації реєстрів для переписів може бути лише за повної упевненості в надійності та актуальності даних цих реєстрів. Крім того, не всі теми перепису можуть бути вивчені за допомогою реєстрів з такою ж глибиною і детальністю, як це можна зробити на основі безпосереднього опитування населення, наприклад, маятникова міграція, зайнятість, види економічної діяльності, домогосподарства та сім’ї, умови життя. Досвід проведення переписів свідчить, що найбільший ефект дає поєднання реєстрів з переписами населення. Реєстри спрощують і здешевлюють роботу з проведення переписів населення, підвищують достовірність даних, а переписи доповнюють інформацію, відсутню у реєстрах (прикладом можуть бути останні переписи в країнах Балтії).

Інший підхід до вирішення питання про обмеження витрат на отримання даних у США, де розроблюються положення щодо відходу від традиційних шляхів здійснення переписів. Зокрема пропонується у цьому столітті проводити спрощені переписи населення з метою більш детального вивчення ряду тем між переписами через організацію вибіркових обстежень населення, що зможе підвищити актуальність даних, сприяти рівномірному розподілу засобів на дослідження населення протягом міжпереписного періоду.

Підходить до завершення раунд переписів населення 1995 – 2004 років. Серед країн, колишніх республік СРСР провели переписи усі, крім Молдови та Узбекистану.


1 А.Я.Боярський, некоторые тенденции в переписях населения после войны, М. 1957

2 Исупов А.О. Перепись населения России 1999 года, Вопросы статистики, 3/1997, стр. 22


Зміст ]Попередня ] Наступна ]


 

© Державний комітет статистики України, 2004
© Інститут демографії та соціальних досліджень Національної академії наук України, 2004
© ТОВ "Інтелектуальні Системи ГЕО" (електронна версія), 2004